Приборкання норовливої гривні
Експерт з питань фінансової політики Інституту суспільних досліджень
Приборкання норовливої гривні


Уже другий місяць поспіль на валютному ринку помірний штиль. На офіційному ринку гривня коливалася незначно, підтягнувся до нього і "чорний" ринок. Трошки статистики: у квітні курс гривні коливався в межах 21,06-23,51 грн за долар США. Найвищий курс (21,06 грн за долар США) зафіксовано 20.04.2015, а потім і він просів.

До кінця невідомі і його причини: чи то в економіці справи поліпшилися, що гривня стабілізувалася (хоча статистика про це не свідчить - профіцит бюджету та позитивне сальдо зовнішньої торгівлі за результатами двох місяців - $106,7 млн), чи то Нацбанк так усіх "зарегулював", що їй уже нікуди і діватися? Питання до регулятора зазвичай залишаються без конкретної відповіді.

Як показує практика, коли в Нацбанку закінчуються аргументи з приводу нестабільності гривні, регулятор зазвичай переходить в атаку. НБУ звинувачує населення та суб’єктів господарювання в панічних настроях, журналістів - у відсутності патріотизму, а інвесторів - у забудькуватості. Ще й про війну не забуває.

Правильно кажуть, що правда завжди лежить десь посередині. Безперечно, військові дії на сході України послаблюють курс. Вони призвели до втрати значної частки економічного потенціалу та вимагають додаткових витрат на оборону. Однак, окрім цього, на формування курсу здійснюють неабиякий вплив, скоріше за все навіть визначальний, суто економічні фактори, що включають падіння ВВП, погіршення платіжного балансу та динаміки зовнішньої торгівлі тощо.

Водночас багато в чому саме невизначеність політики Нацбанку породжує нестабільність на валютному ринку. В результаті різкі стрибки курсу, що відбувалися у поточному році і його подальша "стабілізація" після публічних заяв очільників держави, так і не переконали населення конвертувати валютні заощадження у гривню, а інвесторів бігти наввипередки вкладати кошти в економіку. І останні заяви з боку Нацбанку щодо поступової лібералізації на ринку не мають достатнього ефекту.

Так склалось, що в Україні показником "життєздатності" економіки є валютний курс. Адже "здоров’я" гривні значним чином залежить й від довіри до фінансової системи, в першу чергу банківської, та її очільників. І навчених досвідом трьох девальвацій українців складно переконати в стабільності фінансової системи. А з іншого боку - що нести до банків? Доходи переважної більшості населення не зростають.

Адміністративна стабілізація чи розвиток?

Із теорії: ціна валюти є прямо пропорційна попиту та обернено пропорційна пропозиції на валютному ринку, а ринковий механізм встановлення курсу передбачає забезпечення рівного доступу до ринку іноземної валюти всіх його учасників.

Однак ринковий механізм встановлення валютного курсу, як засвідчила практика, не виключає впровадження центральним банком короткострокових адміністративних обмежень на ринку, спрямованих на недопущення виникнення спекулятивних тенденцій.

Жорсткі вимоги щодо обов’язкового продажу іноземної валюти експортерами призводять до намагання останніх притримати наявні валютні кошти за кордоном, а заходи щодо "зв’язування" грошової маси не дають можливості банкам розвернутися на ринку.

Та й очікування на ринку не додають оптимізму. За інформацією того ж Нацбанку, за результатами проведених опитувань, респонденти не сподіваються на райдужні перспективи розвитку власних підприємств: 88,4 % опитаних допускають зростання рівня споживчих цін та пов’язують його, зокрема, зі знеціненням гривні.

Тому в короткостроковій перспективі, адекватними вбачаються все-таки обмежувальні заходи адміністративного характеру, спрямовані на недопущення спекулятивних коливань валютного курсу.

Хоча і механізм стримування від Нацбанку, що виявляється в появі "відкладеного попиту" на іноземну валюту, є доволі ризикованим. Він, як і раніше, продовжує здійснювати опосередкований тиск на нацвалюту, і несе в подальшому ризики виникнення нестабільності на валютному ринку.

Однак різке скасування адміністративних обмежень може і негативно вплинути на валютний курс: він може стрибнути внаслідок появи спекулятивних бажань (настроїв) або девальваційних очікувань.

План на перспективу

Упродовж найближчого часу, судячи з усього, Нацбанк утримуватиме курс гривні в "розумних межах", допускаючи легку зміну його показників та орієнтуючись на ситуацію ринку. Найімовірніше, що подібні "легкі" коливання під диригуванням НБУ триватимуть до червневої оцінки ситуації місією МВФ для отримання чергового траншу кредиту.

Проте адміністративні методи не забезпечать довгострокового ефекту. Залишається достатньо чинників, які тиснутимуть на курс. Наприклад, розрахунки з іноземними кредиторами. На початок року короткостроковий зовнішній борг (державний і приватний) становив $55 млрд, а поточна ситуація в державі не дозволяє залучити додаткове фінансування на зовнішніх ринках суб’єктами господарювання.

При цьому не треба забувати, що проведення виваженої фіскальної політики та реструктуризація держборгу, про які йдеться в меморандумі з МВФ, призведе до зменшення потреби у валютних коштах та знижуватиме тиск на курс. Але в короткостроковій перспективі. До того ж держателі вітчизняних облігацій не є "добрими самаритянами", і Мінфіну доведеться добре попрацювати, щоб домовитися про реструктуризацію державного боргу на прийнятних умовах. Тому зекономлені кошти від реструктуризації боргу відразу ж слід спрямувати на стимулювання економіки, а не на проїдання.

Допомога міжнародних донорів, про яку всі так люблять говорити, безперечно, є важливою. Але вона не панацея, а лише підтримка. І в більшості випадків не безкоштовна - або доведеться купувати відповідні товари, або повертати кредити через кілька років.

Тому на перше місце має вийти проведення стабілізаційних заходів, які дадуть поштовх для розвитку бізнесу та підвищення доходів населення з одного боку. Більшість із них давно відомі:

1. Структурна перебудова і стимулювання розвитку економіки. Заходи, спрямовані на розвиток економіки, про необхідність впровадження яких уже багато сказано, висвітлені в низці програмних документів (і Коаліційна угода, і Програма діяльності Кабміну, і Стратегія сталого розвитку "Україна-2020", і план заходів, спрямований на їх виконання (розпорядження КМУ від 04.03.2015 №213-р)). Залишається тільки виконувати їх.

2. Проведення виваженої фіскальної політики та реструктуризація державного боргу призводитиме до зменшення потреби у валютних коштах та знижуватиме тиск на курс.

3. Стабілізація фінансової системи та відновлення довіри населення. Вимагає проведення постійного моніторингу діяльності фінансових установ на ринку, визначення обсягів "токсичних" активів у фінансових установах та заходів щодо їх продажу, впровадження жорсткої системи нагляду за наданням банками підтримки пов’язаними особами, унормування законодавчої бази захисту прав інвесторів тощо.

4. Використання "стимулюючих" можливостей Нацбанку. В умовах дефіциту кредитних коштів в економіці лише у НБУ є відповідний "ресурс". Однак він повинен мати конкретне спрямування: до банків, які вкладатимуть їх у відповідні проекти. Уряду, своєю чергою, слід визначитися щодо галузей, що потребують стимулювання, та про проекти, які варто було б і підтримати.

Нацбанк і Кабмін не повинні позиціонувати себе окремими "державами в державі", як вони звикли, киваючи один на одного в разі появи чергових проблем. Вони мають стати єдиним організмом, який несе спільну відповідальність за зроблене та забезпечення ринку чіткою інформацією про кроки, що будуть здійснені.

До речі, в проекті нещодавно внесених урядом до парламенту "Основних напрямів бюджетної політики на 2016 рік" обмінний курс гривні до долара США (в середньому за період) у 2016 році очікується на рівні 22,5 гривні. І це вже свідчить про необхідність вжиття заходів економічного характеру.

Стаття опублікована на сайті Insider