Макроекономічний прогноз-2017: економіка та людина

Авторський колектив: 
Аврамченко К., Гороховець Є., Дешко А., Дурнєва Т., Жаліло Я., Ковалівська С., Онуфрик М., Яковенко І.

ВСТУП


Викладені прогностичні бачення фахівців Інституту суспільно-економічних досліджень на 2017 рік не є прогнозом у класичному розумінні. Відмовившись від кількісного визначення майбутніх значень макроекономічних та соціальних індикаторів, експерти зосередилися на передбаченнях якісних змін та зрушень, проаналізували особливості поточного становища в національній економіці та перспективи глобальної економіки з точки зору рушіїв, обмежень та ризиків, які матимуть вплив на економічні процеси в Україні у 2017 році.

Прогноз, складений таким чином, має «відкриту архітектуру», в якій відображено хід експертних думок при формуванні прогнозних висновків. Не нав’язуючи закритих в розрахункових моделях числових показників, такий прогноз є набагато більш інструментальним для застосування при прийнятті рішень у сферах як державного управління, так і бізнес-менеджменту, створюючи цілісну картину трендів, у рамках яких розвиватиметься національна економіка.

Прогноз складається з двох частин. В частині «Економіка» надано експертні бачення тенденцій, за якими розвиватимуться складові національної економіки, об’єктивні чинники та ризики такого розвитку. В частині «Людина» оцінюються перспективи зміни життєвого середовища громадян України, основні складові впливу на сприйняття якості життя. Як підсумок надано стислі характеристики викликів, які випливають з прогнозних тенденцій, та рекомендації щодо спрямування державної політики, орієнтованої відповідати на ці виклики.

ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ У 2016 РОЦІ: ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ


У 2016 році, вперше після депресивних 2012-2013 рр. та кризових 2014-2015 рр., економіка України продемонструвала позитивні показники економічного зростання. У першому, другому та третьому кварталах року приріст ВВП складав у постійних цінах відповідно 0,1 %, 1,4 % та 2,0 %, а загалом за період – 1,3 %. Нагадаємо, що востаннє (якщо не рахувати сумнівного четвертого кварталу 2013 р.) позитивний квартальний показник український ВВП демонстрував у другому кварталі 2012 р.

За даними національних рахунків, приріст ВВП цьогоріч забезпечено насамперед зростанням валового нагромадження основного капіталу на 16,7 %, причому у другому та третьому кварталах цей показник суттєво прискорився (до 17,6 % проти «мінус» 13,8 % у другому та 24,8 % проти «мінус» 6,3 % у третьому). Неперервний приріст валового нагромадження основного капіталу  триває чотири квартали поспіль і також виник уперше після середини 2012 р.

Цей тренд підтверджується статистикою капітальних інвестицій, які за три квартали зросли на 16,4 %. Одним із лідерів за темпом зростання інвестицій є сільське  господарство (+64,3 %, при цьому, у 2015 р. капітальні інвестиції у даному секторі теж зросли на 26,1 %). У секторі транспорту і зв’язку інвестиції зросли на 22,9 %, промисловості – на 15,5 %. Серед видів промислової діяльності лідерами за обсягами інвестування стали постачання електроенергії, газу, водопостачання, каналізація та поводження з відходами (25,8 % усіх інвестицій у промисловості) та добувна промисловість (21,6 %). Третина інвестування переробної промисловості надійшла до харчової галузі, майже чверть (22,6 %) – до металургії,  13,8 % – до машино- та приладобудування, 12,1 % – у виробництво гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції.  

Капітальні інвестиції концентрувалися у галузях з найкращим доступом до ліквідних ресурсів з внутрішнього чи зовнішніх ринків, адже фінансування капіталовкладень відбувалося переважно внаслідок реінвестування власних коштів підприємств, частка яких у фінансуванні капітальних інвестицій зросла до 71,8 % проти 69,3 % рік тому. Це стало можливим завдяки збільшенню за 9 місяців 2016 р. прибутків великих та середніх підприємств до оподаткування на 14,9 %. Частка кредитів комерційних банків зменшилась з 8,8 % до 7,2 %, іноземних інвесторів – з 3,9 % до 3,1 %, причому кошти іноземних інвесторів переважно надійшли до фінансового сектору у зв’язку із вимогами докапіталізації в банківській системі.

Зростання частки фінансування інвестицій коштом державного та місцевих бюджетів з 4,4 до 5,9 % пояснює активне зростання інвестицій у галузях, пов’язаних з комунальним сектором. Утім, за даними Держказначейства, за 11 місяців 2016 р. капітальні видатки зведеного бюджету (згідно з економічною класифікацією) профінансовано лише на 47,1 млрд гривень або 51,9 % від плану. Характерним є зростання частки інвестицій за рахунок місцевих бюджетів – до 4,8 % за три квартали 2016 р., що корелює з політикою фіскальної децентралізації.

Сфера споживання також відігравала роль рушія економічного зростання, її вплив був помітно слабшим, проте посилювався протягом року. За три квартали року кінцеві споживчі витрати домогосподарств зросли на 2,4 %, сектору загального державного управління – на 0,1 %. Такі показники є цілком природними в умовах повільного відновлення реальних доходів населення (+5,8 % у першому півріччі) та вельми жорсткої бюджетної політики (видатки держбюджету за 11 місяців 2016 р. були на 22,4 % вищі, ніж у 2015 р., в той час як індекс споживчих цін (січень-листопад до аналогічного періоду 2015 р.) склав 14,1 %.

Результуючий вплив зовнішньої торгівлі був негативним для економічного зростання: за три квартали року у порівнянних цінах експорт зменшився на 5,3 %, в той час як імпорт збільшився на 2,2 %, а негативний внесок чистого експорту у ВВП виріс у порівнянні з трьома кварталами 2015 р. в чотири рази. У поточних цінах за 9 місяців року експорт товарів зменшився на 8,7 %, а імпорт повернувся до торішнього рівня.

Під дією вищезазначених чинників, у 2016 р. українська промисловість продемонструвала поступове відновлення позитивної динаміки. Хоча темпи приросту залишалися вельми низькими (за підсумком 11 місяців промислове виробництво було лише на 2,1 % вищим, ніж торік), промисловість виявилася одним з визначальних рушіїв відновлення економічного зростання як такого. Внесок переробної промисловості був другим за значущістю після торгівлі й за величиною склав 28,4 % сумарного приросту ВВП за три квартали 2016 р.

Відновлення зростання у промисловості мало досить вузькогалузевий характер. 50,9 % приросту продукції промисловості забезпечила металургійна промисловість, яка зросла на 6,4 %, ще 8,8 % – орієнтоване на неї виробництво коксу (приріст за 11 місяців склав 11,7 %). Головним рушієм зростання виробництва в галузі став зовнішній чинник: частка експорту у реалізованій продукції галузі склала 62,6 %. При цьому, через негативну динаміку світових цін, ефект пожвавлення у галузі виявився відчутнішим для внутрішнього виробництва. Якщо за три квартали року  в натуральному вимірі випуск основних видів продукції чорної металургії зріс на 8,5 %, у вартісному експорті чорних металів зменшився на 16,4 %. У другому півріччі позитивна динаміка галузі почала спадати, відображаючи посилення непевності глобальних ринків металу.

Виробництво гумових, пластмасових виробів та неметалевої мінеральної продукції забезпечило 16,5 % приросту промислового виробництва за 11 місяців року. Між тим, його рушієм стало активне зростання у секторі будівництва, яке сягнуло 14,1 % за 11 місяців року. На відміну від металургії, зазначені види промислової діяльності протягом року демонстрували тенденцію до пришвидшеного зростання, синхронно з прискоренням інвестиційних процесів.

Активізація інвестиційних процесів надала також певний поштовх для вітчизняного машинобудування. Хоча виробництво в галузі  за 11 місяців зросло лише на 1,2 %, проте частка експорту в її реалізованій продукції зменшилася з 57 % до 49 %, а сам експорт скоротився на 9,9 %. Вигідно вирізняється заохочувальний вплив активної інвестиційної динаміки в аграрному секторі: виробництво машин і устаткування для сільського й лісового господарства протягом року прискорювало темпи зростання, за 11 місяців збільшившись на 15,4 %. Виробництво машин для металургії також збільшилося на 10,3 %. Відтак, відбулась переорієнтація машинобудування на задоволення внутрішнього інвестиційного попиту, що дозволило компенсувати втрату зовнішніх ринків. Між тим, активізація інвестування вимагала імпорту машин і обладнання, який зріс на 26,1 %.

З аграрним сектором варто асоціювати також тренд стабілізації виробництва в хімічній промисловості, яка зазнала суттєвих втрат, внаслідок агресії на Сході країни та різкого подорожчання природного газу як ключової сировини. Наразі рушієм зростання в галузі є виробництво добрив. За 11 місяців року підгалузь «Виробництво основної хімічної продукції, добрив і азотних сполук, пластмас і синтетичного каучуку» забезпечила 5,6 % приросту промислового виробництва. Характерним є тренд прискорення зростання у цій підгалузі протягом року.

Внесок харчової галузі у промислове зростання склав 31,2 %, проте рушієм зростання цього виду промислової діяльності на 3,6 % за 11 місяців року, попри очікування, є не внутрішній, а зовнішній ринок. Відбувся приріст на 13,6 % олійно-жирової промисловості, на яку припадає третина продукції харчової промисловості, причому 60 % реалізованої продукції цієї підгалузі спрямовувалося на експорт, що становило 62 % усього експорту оброблених харчових продуктів. Решта підгалузей харчової промисловості, які мають орієнтацію переважно на внутрішній ринок, залишалися у стані стагнації, або й знижували виробництво. Між тим, хоча й повільне, відновлення зростання споживчого попиту на цьому ринку відобразилося в збільшенні імпорту готових харчових продуктів на 7,1 % за три квартали.

Відновлення економічного зростання спростило досягнення макроекономічної стабільності. Активізація надходжень валюти на ринок через суттєве зменшення темпів скорочення експорту дозволило Національному банку зберігати політику гнучкого обмінного курсу. Жорсткі адміністративні обмеження спекулятивних операцій поєднувалися з заходами щодо лібералізації валютних операцій: обсяг обов’язкового продажу валютної виручки було знижено до 65 %, дозволено здійснювати виплати дивідендів за кордон, пом’якшено вимоги щодо обсягів зняття валютних коштів з рахунків та купівлі/продажу готівкової валюти тощо. Така політика збільшила діапазон поточних курсових коливань, які обумовлювали збереження високих девальваційних очікувань, що й стали, на нашу думку, основним рушієм поступової девальвації гривні в умовах поліпшення стану зведеного платіжного балансу. В цілому національна валюта девальвувала за 2016 р. на 14,3 %, що дещо перевищує показник індексу споживчих цін (12,4 %). Відмова від штучного підтримання курсу дозволила забезпечити зростання золотовалютних резервів за 2016 р. на 17 %. Проте таке зростання золотовалютних резервів виявилося недостатнім для дотримання відповідного маяка, визначеного Меморандумом про економічну і фінансову політику.

Відбулося радикальне зниження темпів інфляції до 12,4 % (грудень до грудня попереднього року) у порівнянні з 43,3 % рік тому. Це стало можливим насамперед за рахунок усунення девальваційного чинника. Наразі роль драйвера інфляції перейшла до централізовано регульованих цін та тарифів: приріст цін на комунальні послуги склав 47,2 %. Зростання цін на інших сегментах споживчого ринку гальмувалося слабким споживчим попитом населення, пов’язаним із повільним зростанням доходів та їх посиленим відволіканням на оплату комунальних послуг.

Відносна макроекономічна стабілізація обумовила поліпшення становища українських банків. Зокрема, відбулося припинення відпливу депозитів фізичних осіб: за 2016 р. їхній обсяг збільшився у національній валюті на 5,2 %, а юридичних осіб – на 12,0 %. Між тим, банки так і не стали відчутним рушієм збільшення внутрішнього попиту: залишки за кредитами суб’єктам господарювання за цей період зросли у національній валюті на 22,3 % (при зменшенні їх в іноземній валюті у доларовому еквіваленті на 20,5  %), а фізичним особам – зменшилися на 4,0 %. Неспрацювання банків як провідників збільшення грошової пропозиції призвело до посилення тенденції демонетизації економіки: якщо номінальний ВВП за три квартали зріс на 18,2 %, грошова маса М2 – лише на 5,8 %.

Отже, в економіці України у 2016 р. було започатковано повільні тенденції економічного зростання, рушійні сили яких виявилися несподіваними для багатьох експертів. Активне збільшення капітальних інвестицій, що відбувалося за несприятливих поточних тенденцій як на зовнішніх, так і на внутрішніх ринках, при збереженні утрудненого доступу до кредитування та вкрай слабких бюджетних стимуляторах свідчить про здорові процеси адаптації бізнесу до макроекономічних ризиків, його реагування на конкурентні виклики та може передувати етапу циклічного пожвавлення. Проте брак міцного макроекономічного підґрунтя такого пожвавлення зберігає невизначеність подальших прогнозів.

ПРОГНОЗ-2017: ЕКОНОМІКА

Світова економіка у 2017 році та Україна


Високий рівень відкритості економіки України обумовлює значущість впливів на національний економічний розвиток з боку глобальних економічних трендів.

Наразі провідні міжнародні аналітичні структури сповідують обережний оптимізм з приводу динаміки світової економіки у 2017 р., очікуючи помірне прискорення її зростання у порівнянні з 2016 р. Зокрема, експерти ОЕСР прогнозують приріст світового ВВП у 2017 р. на 3,2 % у порівнянні з 2,9 % у 2016 р. МВФ трохи оптимістичніший, прогнозуючи приріст ВВП на рівні 3,4 % у 2017 р. після 3,1 % у 2016 р. Fitch Ratings, навпаки, консервативніші, очікуючи 2,9 % приросту ВВП у 2017 р. та 2,5 % у 2016 р. Очікується різноспрямована динаміка розвинених економік. Якщо для США експерти ОЕСР прогнозують у 2017 р. прискорення зростання ВВП на 0,7 в.п. до 2,1 %,  в Єврозоні, навпаки, очікується сповільнення зростання на 0,1 в.п. до 1,4 %, а у Великій Британії – зниження динаміки одразу на 0,8 в.п. до 1 %.

Глобальну ситуацію дещо поліпшують високі темпи зростання в країнах, що розвиваються. Експерти ОЕСР очікують сповільнення лише на 0,3 в. п. в Китаї, який у 2017 р. має зберегти стрімке зростання ВВП на рівні 6,2 % на рік (Fitch також прогнозує сповільнення з 6,7 % до 6,4 %). Ще динамічнішою є економіка Індії, що прискориться до 7,5 %. Вихід з рецесії передбачається для Бразилії та Росії. Прискорення економічного зростання в США та зниження ризиків рецесії економіки Китаю дозволяють прогнозувати сприятливі умови для розвитку економік країн Азійсько-Тихоокеанського регіону.

На думку експертів ОЕСР, перемога Д. Трампа в США, Брекзит, зростання популярності авторитарних лідерів та автаркійних політик у країнах Європи – загальні ознаки наростання «глобального популізму», який, зокрема, виявлятиметься у сповільненні поширення глобалізації, зростанні протекціонізму та поширенні в розвинених країнах проактивної політики, орієнтованої в першу чергу на збільшення числа робочих місць. Зниження відсоткових ставок через затяжну економічну депресію створює можливості для розширення фіскальної експансії при збереженні незмінності боргового навантаження на розвинені економіки. Зберігається також простір для поєднання фіскальних стимулів із пом’якшенням монетарної політики з метою заохочення зростання. Проте самі лише монетарні та фіскальні пом’якшення неспроможні забезпечити вихід із «пастки» низьких темпів зростання, тому в межах реалізації політик, орієнтованих на поліпшення настроїв виборців, вони доповнюватимуться структурними кроками: інвестуванням у розвиток інфраструктури, сприянням розвитку малого бізнесу тощо.

На думку експертів МВФ, побоювання щодо наростання тенденцій протекціонізму є суттєво перебільшеними. Адже на сучасному рівні глобалізації робота на зовнішні ринки створює значну частину робочих місць у розвинених економіках, тому подальше звуження міжнародної торгівлі несумісне з цілями «глобального популізму». Отже, до числа структурних реформ буде віднесено заходи, спрямовані на заохочення експорту та збільшення віддачі для національних компаній від участі у глобальному поділі праці. Зокрема, це може стосуватися сприяння інтернаціоналізації малого й середнього бізнесу. Фахівці ОЕСР прогнозують прискорення зростання глобальної торгівлі у 2017 р. на 2,9 % у порівнянні з 1,9 % у 2016 р.  Між тим, роль торгівлі як драйвера зростання глобальної економіки залишається помітно слабшою, ніж у період до кризи 2008 р. Співвідношення приросту глобальної торгівлі та приросту глобального ВВП складає у 2016 р. 1,05, тоді як у середньому за період 1986-2007 рр. приріст торгівлі у 2,14 рази перевищував приріст глобального ВВП.

Економіка Єврозони залишатиметься під пресом наслідків Брекзиту. Невизначеність процесів, які його супроводжують, змушує аналітиків «підстраховуватися» обережнішими прогнозами. Тому не виключено, що прогнози стагнації європейської економіки поступово переглядатимуться у бік поліпшення. До того ж, експерти МВФ очікують, що після першого шокового ефекту від стрімкого зростання припливу мігрантів наразі він почне надавати позитивний ефект для продуктивності економік-реципієнтів та пожвавлюватиме їх через зростання сукупного попиту. Нарешті, девальвація євро щодо долара (у т. ч. через вищезгадані очікувані зміни в економіці США) поліпшить конкурентоспроможність європейських виробників на зовнішніх ринках, що також стане додатковим чинником економічного зростання в Єврозоні.

Згідно з прогнозами, очікується поміркована позитивна динаміка цін на основну експортну продукцію України. Зокрема, за даними НБУ, у 2017 р. ціни на сталь зростуть в середньому на 5 %, що відбудеться у першу чергу через зменшення обсягів експорту сталі Китаєм, який реалізує програму з переорієнтації̈ економіки на внутрішній̆ ринок. При цьому, за прогнозами World Steel Association, світовий попит на сталь зросте на 0,5 %, в т.ч. в ЄС – на 1,4 %. Світові ціни на пшеницю у 2017 р. зростуть, за прогнозом Світового банку, на 5,3 %.

Експерти прогнозують у 2017 р. збереження стабільної середньої ціни нафти марок Brent та  WTI на рівні 45 дол. США за барель. Тренди можливого подорожчання нафти через узгодження обмежень країн ОПЕК та зростання попиту на неї через глобальне економічне пожвавлення, на думку фахівців Fitch, компенсуватимуться розблокуванням нафтових запасів США та збільшенням сланцевого видобутку. Втім, це посилює потенціал волатильності ринку нафти, стан якого в такому випадку залежить від політичних рішень нової адміністрації США.

Вищезазначені тенденції глобальної економіки у 2017 р. дають підстави для обережного оптимізму щодо перспектив розвитку експортоорієнтованих секторів в Україні. Слід очікувати більш сприятливих умов для експортерів аграрної та машинобудівної продукції, частка яких в структурі товарного експорту має збільшитися насамперед внаслідок зменшення частки продукції металургії, світові ринки якої стагнуватимуть. Загальна обмеженість динаміки глобальної торгівлі не дозволяє очікувати повноцінного відновлення ролі експорту як рушія економічного зростання за зразком 2003-2004 чи 2006-2007 рр., проте відновлення позитивних показників приросту експорту вельми ймовірне.

Рушієм зростання експорту на європейському векторі будуть переважно інституційні та структурні чинники: реалізація ефекту дії Угоди про асоціацію, зростання припливу європейських інвестицій та включення українських компаній у міжнародні ланцюги вартості тощо. Поступова асиміляція новоприбулих мігрантів дещо спрощуватиме структуру попиту в Єврозоні, що полегшить конкурентні умови для українських виробників.

Прискорення зростання в країнах, що розвиваються, сприятиме відновленню тренда прискореного збільшення експорту на азійському напрямку, який був властивий періоду 2010-2013 рр. Підґрунтя для позитивних прогнозів складатиме подальший розвиток  економічних контактів з Китаєм та Індією, які інтенсифікувалися у 2016 р.

Очікувана зміна співвідношення вартості світових валют також сприятиме відновленню тренда зміщення географії експорту з Єврозони, яка стане більш конкурентною через девальвацію євро, до країн, що розвиваються, які тяжіють до долара, який, як очікується, ревальвуватиме.

Підписання Україною Угоди СОТ про державні закупівлі відкриває українським компаніям шлях до участі в тендерах, які проводитимуться в розвинених країнах, зокрема ЄС, в рамках активізації бюджетних видатків на розвиток інфраструктури. Йдеться про значний сегмент машинобудування (енергетичного, транспортного, будівельного і т.д.), а також металургії тощо.

Проте ймовірне зростання експорту лише певним чином компенсуватиме випереджальний приріст імпорту, пов’язаний з подальшим збільшенням інвестиційного та споживчого попиту, послаблюючи негативний вплив чистого експорту на приріст ВВП. Головні рушії економічного зростання позиціонуватимуться на внутрішніх ринках. 

Економіка України у 2017 році


Збереження та посилення тенденцій економічного зростання у 2017 р. критично залежить від продовження тренду збільшення капіталовкладень в основний капітал. Цей чинник зростання забезпечує його стійкість та довготривалість завдяки посиленню адаптивності економіки до конкурентних викликів. Має відчуватись віддача від здійснених у 2016 р. капіталовкладень. Економіка буде чутливішою до позитивних сигналів, в тому числі – структурних реформ у сфері дерегуляції, проактивної дії бюджетних видатків розвитку тощо. Зокрема, значні капіталовкладення в аграрний сектор мають послабити залежність врожайності від погодних умов, тому ймовірне подальше зростання валового випуску в галузі.

Можна очікувати, що у 2017 р. посилиться тенденція адаптації суб’єктів господарювання та споживачів до посткризових реалій, якими є підвищений рівень макроекономічної невизначеності та високі внутрішньополітичні та зовнішні безпекові ризики. Це дозволить зберегти тренд зростання капітальних інвестицій, поліпшити підприємницькі очікування та споживчі настрої. У разі досягнення стабілізації ситуації у зоні АТО, додатковим чинником зростання стануть відбудова зруйнованих житла та інфраструктури, відновлення ділової активності у «прифронтовій» зоні.

У зв’язку з продовженням зростання будівельної діяльності з високою імовірністю можна очікувати позитивної динаміки у кластерах, пов’язаних з виробництвом будівельних матеріалів (виробництво неметалевої мінеральної продукції, пластмас і полімерів, виробів з деревини, лаків та фарб, частина готових металевих виробів). Кластер дорожнього будівництва також зростатиме, стимульований коштами державного бюджету[1] та бюджетів місцевих громад, які спрямовуватимуть зростаючі доходи на ремонт та будівництво місцевих доріг.

Додатковим стимулятором для будівельної галузі може стати низка бюджетних програм з підтримки житлового будівництва: здешевлення вартості іпотечних кредитів та підтримки молодих сімей на будівництво (реконструкцію) та придбання житла,  пільгового кредитування індивідуальних сільських забудовників, будівництво житла силовими відомствами тощо, а також бюджетні кошти та особисті вкладення, які спрямовуватимуться на підвищення енергоефективності будівель[2].

Ефект приросту капітальних інвестицій для сектору машинобудування гальмуватиметься проблемами доступу підприємств до «довгих» ресурсів, необхідних для відновлення та удосконалення виробництв у відповідності з сучасним рівнем запитів інвесторів. Відтак першість у розвитку матимуть підгалузі, які вже мають з тих чи інших причин усталені ланцюги фінансування через місткі ринки, вертикальну інтеграцію чи програми бюджетного фінансування. До таких, зокрема, належать: аграрне машинобудування, виробництво машин для харчової промисловості, для металургії, енергетичне обладнання, пов’язане з інвестуванням в енергозбереження, виробництво залізничного рухомого складу (зважаючи на намір Укрзалізниці щодо масової закупівлі вантажних вагонів), галузі оборонно-промислового сектору[3].

Певна спонтанність інвестиційної діяльності стримуватиме темпи зростання капіталовкладень через обмежений міжгалузевий перерозподіл фінансових ресурсів. Хоча у банківській сфері загалом прогнозується стабілізація після «банкопаду» 2015-2016 рр., навряд варто очікувати суттєвого відновлення кредитування, особливо після вступу в дію посилених регуляторних вимог щодо формування резервів, а отже жорсткіших підходів до відбору позичальників.

Приріст капіталовкладень може прискоритися у разі активізації інвестиційної політики держави. Наразі у першому читанні ухвалено низку законопроектів, які можуть здійснити зрушення у цій сфері: щодо зниження податкового навантаження, створення преференційних умов для розвитку бізнесу в індустріальних парках (№ 2552а-д, 2555а-д), гарантування прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності для проведення енергомодернізації (№ 4549), низка інших законопроектів щодо інвестиційних преференцій, поданих Урядом до Парламенту. Проте ймовірність того, що вони почнуть працювати вже у 2017 р., визначатиметься ступенем їхньої ризикованості для бюджетних надходжень та станом наповнення державного бюджету.

На стан бюджетного інвестування може вплинути здійснення видатків за бюджетною програмою “Державний фонд регіонального розвитку” (3,5 млрд гривень). Тобто віднесення більшої частки цих коштів до спеціального фонду ставить фінансування проектів Фонду під суттєвий ризик. Продовження практики зміщення ваги бюджетних видатків на місцеві бюджети концентруватиме бюджетні інвестиції у сферах локального інфраструктурного та комунального будівництва. Оскільки органи місцевого самоврядування досі повною мірою не володіють методологією та інформацією щодо існуючих інструментів та практик вкладання коштів бюджетів, особливо в новостворених об’єднаних територіальних громадах, а також з огляду на брак координації таких вкладень в рамках стратегування регіонального розвитку, ефективність цих вкладень для системного поліпшення умов економічного зростання та підвищення інвестиційної привабливості буде невисокою.  

Можливості поширення інвестиційної активності на інші галузі звужуватимуться також обмеженістю простору для маневру грошово-кредитною політикою через збереження Національним банком жорсткого антиінфляційного контролю в рамках політики інфляційного таргетування. Ймовірне підвищення інфляційних ризиків у зв’язку з подвоєнням мінімальної зарплати спонукатиме НБУ до додаткових монетарних обмежень, які утруднюватимуть доступ до кредитних ресурсів для інвестування. Пом’якшення політики регулятора малоймовірне з огляду на потребу у продовженні кредитної програми МВФ, необхідної для належного обслуговування зовнішнього боргу (потреба у сплаті в 2017 р. боргів Уряду та НБУ складе 3,6 млрд дол. США). Обмежена реакція національної економіки на зростання попиту закріплюватиме тенденцію збільшення дефіциту зовнішньої торгівлі в міру відновлення економічного зростання, що, в свою чергу, посилюватиме потребу в зовнішньому кредитуванні для збереження стабільності національної валюти.

Альтернативою нарощуванню запозичень може стати збільшення припливу прямих іноземних інвестицій. Воно у 2017 р. є достатньо ймовірним з огляду на прогрес у сфері дерегуляції та покращення інвестиційного клімату в Україні, розвиток стосунків з європейськими партнерами в рамках зони вільної торгівлі України та ЄС, пожвавлення інтересу до України з боку представників капіталу азійських країн. Відповідно до результатів рейтингу Doing Business-2017 Україна посіла 80-те місце серед 190 країн світу, що на три позиції вище у порівнянні із рейтингом-2016, зокрема за складовими «реєстрація підприємства» – з 30-го до 20-го місця; «підключення до електромереж» – із 137-го до 130-го місця; «оподаткування» – із 107-го до 84-го місця. За підрахунком експертів Світового банку, один пункт в рейтингу Doing Business приносить державі близько 500-600 млн дол. додаткових інвестицій, тому за цим показником  передбачається збільшення обсягу залучення прямих іноземних інвестицій в Україну у 2017 р. в середньому на 1,5 млрд дол. США.

Позитивним очікується у 2017 р. внесок в економічне зростання з боку кінцевого споживання домогосподарств. Основним рушієм цього слід вважати підвищення з 1 січня 2017 р. мінімальної заробітної плати до 3200 грн. Збільшення доходів малодохідних категорій населення сприятиме зростанню споживчого попиту, насамперед – на товари повсякденного вжитку масового виробництва. Це стимулюватиме випуск продукції харчової та легкої промисловості. Проте потужність та тривалість цього ефекту, як і в ситуації з капітальним інвестуванням, залежатиме від доступу підприємств до ресурсів розвитку, необхідних для приведення продуктивності праці у відповідність з її підвищеною вартістю та адекватного реагування на зростання споживчого попиту. Саме від такої адекватної реакції залежатиме результуючий вплив підвищення мінімальної заробітної плати: чи буде досягнуто поширення стимулюючих «хвиль» на різні сектори економіки, що вестиме до кумулятивного зростання доходів та підтримає започаткований Урядом процес зниження рівня розшарування населення за доходами. Як вже зазначалося вище, за чинної моделі макроекономічної політики, такі «хвилі» можуть мати затухаючий характер, оскільки, породжуючи інфляційні ризики, спонукатимуть до посилення обмежень на грошово-кредитному ринку, що утруднюватиме збільшення виробництва у відповідь на зростання попиту.

Ефект від підвищення мінімальної заробітної плати буде дещо послаблено через зменшення обсягів субсидування житлово-комунальних послуг та посилення відволікання на ці потреби більшої частини платоспроможного попиту. До того ж, з 1 березня 2017 р. заплановано чергове підвищення вартості електроенергії, а динаміка тарифів на природний газ та похідних від них визначатиметься змінами світових цін та можливим розблокуванням ринку природного газу (наразі до 1 квітня 2017 р. діє Положення про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу).

Негативні тенденції можна спрогнозувати щодо значної частки домогосподарств з доходами, вищими за середні, які не зачіпатиме підвищення мінімальної заробітної плати. Ці домогосподарства, як правило, мають розгалужену структуру споживання з орієнтацією на товари і послуги індивідуального спрямування й традиційно є головними цільовими групами для підприємств малого бізнесу. Це викликає сумнів щодо можливості компенсації малому бізнесу втрат від підвищення фіскального навантаження за рахунок збільшення споживчого попиту. Щодо домогосподарств, яким вдасться зберегти та збільшити обсяг доходів, за умови припинення випереджаючої девальвації гривні, сприятиме збільшенню попиту на товари та послуги імпортного походження (автомобілі, побутова техніка та електроніка, туристичні поїздки тощо), що матиме негативний вплив на економічне зростання.

Невизначеність перспектив та нестабільність основних експортних ринків при «розігріві» внутрішнього попиту та за відмови Нацбанку від впливу на обмінний курс гривні обумовить збереження відчутних курсових коливань. Якщо на споживчому ринку обмеженість доходів, значний рівень недооціненості гривні та збереження високих девальваційних очікувань стимулюватимуть поширення «стихійного» імпортозаміщення товарів повсякденного споживання, імпорт інвестиційної продукції активно зростатиме, особливо на тлі активізації припливу іноземних інвестицій. Між тим, компенсація зростаючого негативного сальдо поточних операцій буде проблематичною через значні виплати за зовнішнім боргом. Як підсумок, варто очікувати «повзучу» девальвацію гривні з темпами, не нижчими, ніж рівень інфляції.

Ризики


Викладені вище прогнозні тренди розвитку української економіки у 2017 р. сформовано за певних базових припущень, які виключають екстремальні чинники впливу. Між тим, слід врахувати потенційну можливість актуалізації низки ризиків, які можуть стати на заваді реалізації наведених прогнозів:

  1. Ризики глобальної економіки. Зниження показників зростання світової економіки та погіршення кон’юнктури традиційних експортних ринків під впливом кризових явищ в економічній сфері та/або погіршення міжнародної стабільності. Наслідком буде відновлення спаду в експортоорієнтованих секторах економіки України та зниження припливу прямих іноземних інвестицій.
  2. Активізація бойових дій на сході України.  Посилення воєнних ризиків може призвести до наростання негативних очікувань та погіршення інвестиційної привабливості економіки, загальмує інвестиційні процеси та погіршить споживчі настрої, нівелює очікуваний позитивний вплив відновлювальних процесів на територіях, прилеглих до зони конфлікту, погіршить ситуацію з постачанням сировини для металургії, а також сформує потребу в додатковому спрямуванні обмежених бюджетних коштів на потреби оборони.
  3. Розгортання Російською Федерацією «гібридної війни» у нових сферах. Такий вплив є навіть небезпечнішим, ніж ефект від «гарячого» конфлікту, оскільки може обумовити поглиблення політичної та/чи економічної нестабільності «зсередини» на основі посилення наявних диспропорцій та суперечностей.
  4. Загострення внутрішньополітичної кризи, зокрема урядова та/чи парламентська кризи. Цей чинник знизить дієвість економічної політики, посилить економічну нестабільність, погіршить підприємницькі та інвестиційні настрої, інфляційні та курсові очікування.
  5. Надмірне прискорення інфляції на основі «розігріву» споживчого ринку, що призведе до надто жорсткої монетарної політики, пригнічення капітального інвестування та гальмування економічної активності в цілому.
  6. Перевищення планового показника девальвації, закладеного до Бюджету-2017, що може призвести до додаткового посилення інфляції, подорожчання імпортних енергоресурсів, зростання потреби в додаткових коштах для погашення та обслуговування державного боргу в іноземній валюті.
  7. Неотримання очікуваних додаткових надходжень до бюджету та Пенсійного фонду від підвищення мінімальної заробітної плати, що змушуватиме до покриття бюджетного розриву через збільшення запозичень на внутрішньому ринку та загрожуватиме макроекономічною дестабілізацією, або вимушеним ужорсточенням монетарної політики, чи, як альтернативи, зменшення бюджетних видатків, з яких найпершими будуть скорочені видатки розвитку.
  8. Посилення популістичних настроїв (ймовірно на основі політичної кризи), що  може призвести до підвищення певних соціальних видатків без чіткого фінансового забезпечення.

Запобігання зазначеним ризикам має бути включено до пріоритетних напрямів політики держави у 2017 р.

 

ПРОГНОЗ-2017: ЛЮДИНА

Сучасна ситуація: підсумки 2016 року


В 2016 р. було зафіксовано повільне відновлення позитивної динаміки реальних доходів населення. Так, у другому кварталі вони збільшилися у порівнянні з відповідним періодом попереднього року на 5,6 %, у третьому – на 7,3 %, що, втім, є досить незначною величиною на тлі скорочення протягом 2014-2015 рр. на 25,4 %. Середньомісячна заробітна плата у січні-листопаді у номінальному вимірі була на 23,8 % більшою, ніж торік. Враховуючи індекс споживчих цін за цей період, реальний приріст заробітної плати можна оцінити у 8,5 %. Внаслідок більш динамічного збільшення заробітної плати, її частка в доходах зросла порівняно з трьома кварталами 2015 р. з 39,6 % до 43,5 %, натомість частка соціальних допомог та інших трансфертів зменшилася з 37,4 % до 35,2 %. При цьому суттєвих змін в зайнятості не відбулося: рівень безробіття за методологією МОП збільшився за три квартали 2016 р. до 9,6 % працездатного населення у порівнянні з 9,4 % рік тому, а чисельність безробітних у працездатному віці зросла лише на 25 тис. осіб – до 1661 тисяч.

Між тим, попри поліпшення кількісних показників, характеристики якості життя населення, які в першу чергу впливають і на суб’єктивне сприйняття умов життя, демонстрували невтішну динаміку.

Зокрема, показовим було зростання цін. За загального збільшення цін на продукти харчування за рік, за даними Держстату, на 3,3 %, вартість низки соціально чутливих продуктів  зростала у рази швидше. Так, ціна молока збільшилася на 23,3 %, вершкового масла – на 29,6 %, сиру – на 19,0 %, соняшникової олії – на 9,4 %. Здешевлення спостерігалося лише щодо яєць, овочів, фруктів та цукру. Отже, загалом відбулося реальне зниження добробуту споживачів базових продуктів харчування. Випереджаючими темпами зростала також вартість житлово-комунальних послуг (47,2 %), паливно-мастильних матеріалів (19,5 %), послуг освіти (13,7 %). Певним пом’якшувачем інфляційного тиску для малодохідних категорій населення стало збільшення обсягів субсидій на оплату житлово-комунальних послуг. Чисельність домогосподарств, які отримують субсидії, зросла у 2,3 рази – до 5,5 млн станом на жовтень 2016 р., а середній номінальний розмір субсидії збільшився на 76 % – до 566,8 грн.

Погіршення якісних показників було притаманне всім галузям соціальної сфери, причинами чого стали як зниження обсягів фінансування відповідних галузей, так і погіршення якості організації надання послуг.

За даними Міністерства фінансів України, за загального показника інфляції 14,1 % за 11 місяців 2016 р., видатки зведеного бюджету на потреби охорони здоров’я збільшилися лише на 5,1 %. Рівень витрат власних коштів пацієнтів при лікуванні у стаціонарі зріс і, за деякими оцінками, досяг 60 % від загальної вартості лікування. Різко проявилася, особливо у першій половині року, повна незабезпеченість певними видами вакцин та сироватки, що призвело до випадків поліомієліту, сказу, отруєнь від укусів тощо. В другій половині року, слід зазначити, ситуація дещо поліпшилась внаслідок закупівель через міжнародні організації.

Приріст витрат зведеного бюджету на освіту був ближчим до показника інфляції, хоча також не перевищував його, склавши 11,9 %. У середній освіті тривала оптимізація навчальних закладів: на початку 2016/2017 навчального року було закрито 169 малокомплектних шкіл, але відкрито 134 опорні школи. Кількість учнів на одного вчителя становить 8 і залишається дуже низькою у порівнянні з розвинутими країнами світу (в середньому по країнах ОЕСР - 13). Разом з тим, у дошкільній освіті у черзі, щоб потрапити у дитячий садок, «стоять» 90 тис. дітей. Різко погіршилося становище у професійно-технічній освіті у зв’язку з виключенням її фінансування з освітньої субвенції.

Відбувалося поступове зменшення охоплення населення соціальними послугами. Застосування нової методики оцінки вартості послуг, прийнятої в грудні 2015 р., призвело до деякого подорожчання цих послуг, що утруднило їх забезпечення за рахунок бюджету, обумовило перехід на надання платних послуг.

Вкрай гострим є питання соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб (ВПО), що також є однією з умов отримання другого траншу макрофінансової допомоги від Європейського Союзу. Станом на 5 грудня 2016 р., за інформацією Міністерства соціальної політики, в Україні зареєстровано 1 656 662 вимушених переселенців.

Протягом 2016 р. було ухвалено низку змін до нормативних актів щодо ВПО, які, на думку громадськості, ускладнюють процес ефективного надання соціальних виплат і послуг для переселенців та мають ознаки дискримінаційних норм. Не виконуються норми законодавства України про захист прав ВПО через неприйняття відповідних нормативних актів Урядом України: щодо надання тимчасового житла, компенсацій за втрачене майно, пільг на отримання освітніх послуг тощо, що є причиною повернення ВПО у зону конфлікту. В Державному бюджеті на 2016 р. було скорочено обсяг фінансування для надання щомісячної адресної допомоги ВПО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату комунальних послуг, на 700 млн грн.  Допомога ВПО не збільшуватиметься в зв’язку з підняттям мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 р. і не залежить від мінімального прожиткового мінімуму (за винятком людей з інвалідністю). Також встановлено, що загальна сума допомоги для однієї сім'ї не може перевищувати 2400 грн. Фактично, це єдина «спеціальна» виплата від держави, яку отримують люди, що покинули свої домівки внаслідок окупації. 

Прогноз на 2017 рік


Лейтмотивом можливих змін в якості життя громадян України у 2017 р. буде, безперечно, підвищення з 1 січня мінімальної зарплати до 3200 грн. За нашими розрахунками, це підвищення стосуватиметься принаймні  близько 3,5 млн працюючих, які наразі отримують меншу заробітну плату (у розрахунку зарплат вересня 2016 р.), для чого роботодавцям доведеться додатково знайти приблизно 2,5 млрд грн на місяць для покриття різниці та доплат працівникам до мінімальної заробітної плати. Це призведе до додаткового збільшення вартості робочої сили в розмірі 28 млрд грн на рік (з урахуванням ЄСВ, який зобов’язані перерахувати роботодавці, сума якого становитиме близько 34 млрд грн). При цьому ця сума не включає додаткові потреби на оплату працівників, які на сьогодні отримують більше 3500 грн на місяць. Очевидно, що, намагаючись уникнути зрівнялівки в оплаті праці між працівниками різного рівня кваліфікації, роботодавці будуть змушені вдаватися до підвищення заробітної плати усім робітникам. Таким чином, внаслідок підвищення МЗП до 3200 грн, додаткові зобов’язання роботодавців з оплати праці можуть скласти 42-48 млрд грн (з урахуванням ЄСВ).

Найсуттєвіше підвищення мінімальної заробітної плати відчують підприємства, установи, організації, які працюють у бюджетній сфері (освіта - близько 650 тис. осіб потребуватимуть доплат на загальну суму 6,4 млрд грн на рік, охорона здоров’я та надання соціальної допомоги - 550 тис. осіб потребуватимуть доплат на загальну суму 5,3 млрд грн). Загальнодержавні видатки на освіту та охорону здоров’я у Бюджеті 2017 р. буде збільшено, порівнюючи із Бюджетом 2016 р. на 20,3 млрд грн. Проте «дорого» обійдеться підвищення й у сфері промисловості (підвищення для 490 тис. осіб на загальну суму 4,5 млрд грн), підприємствам оптової та роздрібної торгівлі (346 тис. осіб потребуватимуть доплат на загальну суму 3,7 млрд грн) та ін. Про ступінь відчутності підвищення вартості праці для бізнесу може свідчити те, що додаткові зобов’язання роботодавців еквівалентні третині усіх прибутків дохідних підприємств у першому півріччі 2016 р., які склали 124,2 млрд грн.

Підприємства для покриття нових витрат на оплату праці можуть почати здійснювати оптимізацію штатної чисельності, що полягатиме у переведенні працівників на часткову, чи взагалі у неформальну зайнятість. Очевидно, що це стосуватиметься здебільшого найманих робітників малого і середнього бізнесу. У бюджетному секторі адаптація відбуватиметься переважно шляхом зменшення штатної чисельності установ та зниженням різного роду надбавок, якими зазвичай зацікавлювалися працівники високої кваліфікації, що, у свою чергу, вестиме до їх «вимивання» з бюджетного сектору.

З іншого боку, підвищення мінімальної заробітної плати може дещо поліпшити становище із зайнятістю на робочих місцях, які вимагають низької кваліфікації і наразі є непривабливими на ринку праці.

Становище бюджетного фінансування сфер охорони здоров’я, освіти та соціальних послуг у 2017 р. має бути дещо кращим, ніж у 2016 р. Отже, можна очікувати позитивного внеску цих складових у кінцеві споживчі витрати сектору загального державного управління як складової ВВП на відміну від значного негативного внеску у 2016 р.

Загальнодержавні витрати на охорону здоров’я у Бюджеті 2017 р., порівнюючи із  Бюджетом 2016 р., мають зрости на 27 %. Розмір медичної субвенції місцевим бюджетам із державного бюджету збільшиться на 25 % при очікуваній інфляції 8,1 %, порівнюючи із 2016 р. Додаткові видатки буде спрямовано на розширення закупівель лікарських засобів, що здійснюються в рамках виконання державних програм та заходів програмного характеру (планується зростання майже на 75 %), а також на анонсоване Урядом підвищення заробітної плати медичним працівникам.

Інші важливі напрями розвитку медичної сфери залишаться без необхідної фінансової підтримки і, відповідно, не матимуть великих перспектив. В першу чергу йдеться про оснащення медичних закладів новою технікою, обладнанням, інвентарем. Також умови утримання хворих, їхнє харчування, побутові умови стаціонарів, проведення діагностичних досліджень тощо. Погіршення ситуації зі зношеністю медичного обладнання звужуватиме можливості обслуговування пацієнтів. Скасування низки нормативних актів, що регламентують формування штатного розпису, у поєднанні із підвищенням заробітної плати може призвести до скорочення чисельності медичних працівників і, відповідно, зростання безробіття у цій сфері, що позначиться на  кількості пацієнтів, які зможуть обслуговуватись у медичних закладах.

Зменшення обсягів медичного обслуговування в комунальних та державних закладах навряд може бути адекватно компенсовано послугами приватного медичного сектору. Невисокі доходи переважної більшості населення не дозволять в значних обсягах перейти до послуг цього сектору.

Кроки щодо реформування галузі, зокрема автономізація, фінансування за надані послуги, запровадження страхової медицини, ще не встигнуть принести свої результати. Тому на вторинному та третинному рівнях (стаціонарне лікування) позитивних зрушень щодо збільшення обсягів та якості обслуговування очікувати не доводиться.

Водночас можливе зростання обсягів медичної допомоги на первинному амбулаторно-поліклінічному рівні. Цьому можуть сприяти рішення Уряду щодо посилення сфери громадського здоров’я, що в першу чергу пов’язано з проведенням профілактики, запровадження реімбурсації ліків через рецепти, які також виписуватиме лікар первинної ланки, покращення стимулювання та організації роботи первинних лікарів.

В Державному бюджеті 2017 р. розмір освітньої субвенції зросте на 17,3 % з 44,85 до 52,59 млрд грн, причому кошти освітньої субвенції спрямовуватимуться виключно на заробітну плату педагогічним працівникам. Залишається не до кінця з’ясованим питання щодо частки зростання заробітних плат для вчителів на 33 %, як це було заявлено і урядовцями, і Президентом України після внесення до першого читання Закону про бюджет. Кошти на підвищення заробітної плати будуть частково «зекономлені» через те, що витрати на комунальні послуги перейдуть до місцевих бюджетів і не будуть фінансуватись через субвенцію.

Великою проблемою залишається розвиток освітніх закладів у сільській місцевості, де демографічні показники не забезпечують навіть мінімальне наповнення шкіл. В наступному році слід очікувати поступового закриття таких закладів, перехід їх у статус виключно початкової школи. Можливо, такий процес охопить до 5 % шкільних закладів.

Зміна підходів щодо виплат стипендій студентам вишів може спричинити певні наслідки для системи вищої освіти. Для тих студентів, які вступили на бюджетні відділення, стипендія не буде гарантована. Це в значній мірі позначиться на стимулах вступати «на бюджет» у провідні виші та, відповідно, готуватись до здачі ЗНО. На цьому фоні можливе посилення демпінгових процесів з боку низки вишів, причому не самих рейтингових на сьогодні, та відплив студентів туди.

Гальмування процесів реальної автономізації закладів освіти спричинить посилення тенденцій щодо оплати послуг через систему створених при цих закладах благодійних фондів, що вже набуло значного розвитку в 2016 р. Автоматично це призведе до зменшення спеціального фонду закладів та номінально бюджетного фінансування.

На відміну від медицини та освіти, фінансування витрат на надання соціальних послуг здійснюється з місцевих бюджетів. Поступовий перехід повноважень у сфері надання соціальних послуг (разом із бюджетним фінансуванням) від районів до об’єднаних територіальних громад стикатиметься з тим, що в новостворених об’єднаних громадах із населенням у середньому 15-17 тис. осіб немає діючої організаційної структури, яка б координувала надання таких послуг. Тому можна очікувати недостатню відпрацьованість на рівні громад таких аспектів як організація вивчення потреб у послугах для жителів громади, вибір надавачів та форм надання таких послуг, контроль якості наданих послуг та робота з громадськістю тощо.

Відсутність реальних зрушень у питаннях автономізації закладів, що надають соціальні послуги, як очікується, призведе до зниження рівня ефективності роботи діючих закладів, зокрема територіальних центрів, загострить також проблеми фінансування за надану послугу, а не на утримання закладу, а також задоволення потреб через механізм соціального замовлення. Повноваження щодо соціальної допомоги в значній мірі відходитимуть до територіальних громад, фінансування – зменшуватиметься, але при цьому застаріле законодавство гальмуватиме ініціативу громад щодо надання додаткових послуг та отримання додаткових доходів.

2017 рік має бути роком завершення надання громадам статусу первинної адміністративної одиниці. Тому зазначені вище проблеми можуть набути масового прояву, що позначиться на обсягах та якості обслуговування населення.

У зв’язку зі зростанням мінімальної заробітної плати декілька сотень тисяч домогосподарств втратять право на отримання соціальної допомоги від держави, зокрема у вигляді субсидій на оплату ЖКП, що призведе до зростання частки витрат на ЖКП у структурі витрат домогосподарств.   В Бюджеті 2017, внаслідок проведення деяких корегувань у зв’язку із підвищенням мінімальної заробітної плати, субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населення на оплату комунальних послуг не зросла (навіть, дещо зменшилась).  Додаткова «економія» у цій сфері може виникнути у зв’язку з діями щодо забезпечення адресності соціальної підтримки від держави та унеможливлення її отримання особами, що набули на неї право незаконно або мають достатній рівень забезпеченості, на основі системи верифікації соціальних виплат та ухвалення Закону «Про соціальне інспектування».

Підвищення мінімальної заробітної плати не вестиме до симетричного збільшення розмірів пенсій, що призведе до поглиблення розриву в доходах між працюючими та пенсіонерами. Між тим, перспектива «осучаснення» пенсій (їх індексації у зв’язку з підвищенням середньої заробітної плати по галузі) є вельми непевною через брак коштів. Ймовірні додаткові надходження ЄСВ від підвищення мінімальної зарплати буде спрямовано на зменшення дефіциту Пенсійного фонду, про що свідчить зменшення у другому читанні Бюджету-2017 видатків на фінансування цього дефіциту на 1,7 млрд грн.  Між тим, зниження ставки ЄСВ не підтвердило своєї дієвості для детінізації зайнятості. Отже, у 2017 р. не доводиться очікувати помітного підвищення розмірів пенсійного забезпечення, більше того, не вдалося навіть скасувати одіозний додатковий 15-відсотковий податок на працюючих пенсіонерів.

Натомість, певного поліпшення можна очікувати у становищі осіб з інвалідністю у зв’язку з прийняттям 13 грудня 2016 р. Указу Президента України «Про заходи, спрямовані на забезпечення додержання прав осіб з інвалідністю», в якому передбачено реалізацію у 2017 р. комплексу заходів, у т.ч. реформування інтернатних закладів, надання соціальних послуг, забезпечення діяльності спеціалізованих навчальних закладів, спортивно-реабілітаційних центрів тощо.


ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ


Отже, проведене дослідження демонструє наявність передумов для продовження інерційного зростання економіки України у 2017 р. та справдження офіційних прогнозів щодо 2,5-3 % приросту ВВП. Між тим, такого темпу зростання замало навіть для відчутного руху до відновлення докризових показників добробуту. У разі, якщо економіка України зростатиме із середньорічним темпом приросту навіть 3 % на рік, до рівня ВВП 2013 р. Україні вдасться повернутися не раніше 2021 р. При цьому, наприклад, ВВП Польщі, за прогнозом МВФ, зросте на той час порівняно з 2013 р. більш ніж на 30 %. Кволе економічне зростання посилює ризики стабільності фінансової системи, боргової платоспроможності, знижує національну конкурентоспроможність. Відтак, першочерговим завданням економічної політики Уряду на найближче десятиліття є прискорення економічного зростання до 6-8 % на рік.

Для досягнення сталості таких темпів зростання у сучасному конкурентному середовищі необхідна активна структурна перебудова національної економіки на засадах активізації внутрішніх інвестицій та поліпшення привабливості для іноземного капіталу. Наразі, попри відзначене випереджаюче зростання нагромадження основного капіталу, його частка у ВВП за 3 квартали 2016 р. складає лише 14,2 %, що нижче навіть мінімального рівня, достатнього для відтворення зношених виробничих потужностей і соціальних об’єктів, тим більше – для базових інновацій і технологічного оновлення економіки. Середньосвітовий рівень цього показника сягає 22-24 %, водночас країни, що інтенсивно розвиваються, інвестують значно більшу частку свого валового продукту. Таким чином, цілеспрямована інвестиційна політика є обов’язковою умовою досягнення Україною високих темпів економічного зростання.

Проте інвестиційна стратегія, яка забезпечуватиме структурні зміни, буде дієвою лише у разі її послідовності на засадах суспільно-політичної стабільності та наступності політики і влади. Це має досягатися через збалансованість економічного і соціального розвитку. Отже, політика Уряду повинна  враховувати необхідність досягнення позитивного соціального ефекту від економічного зростання, у вигляді реального підвищення добробуту населення, пріоритетної підтримки його цільових груп.

Таким чином, прогнозовані тенденції 2017 р. та вищезазначені стратегічні пріоритети дають підстави виокремити наступні ключові завдання політики Уряду у 2017 р.

  1. Сприяння прискоренню зростання та галузевому поширенню капіталовкладень як рушію загального прискорення економічного зростання. Це вимагатиме спрощення доступу підприємств до «довгих» кредитів, раціоналізації капітальних видатків центрального та місцевих бюджетів, поширення публічно-приватного партнерства, заохочення індивідуальних інвестицій у розвиток дрібного бізнесу та житлове будівництво/модернізацію житла.
  2. Сприяння діяльності експортерів для компенсації погіршення сальдо зовнішньої торгівлі. Основними у цьому напрямку мають стати побудова фінансових механізмів експортного кредитування/страхування, надання інформаційної та дипломатичної підтримки просуванню вітчизняних товарів на зовнішні ринки.
  3. Заохочення розвитку середнього, малого та дрібного бізнесу, що дозволить оптимально скористатися усіма доступними джерелами економічного зростання. Йдеться про подальшу дерегуляцію та інформатизацію регуляторної сфери, фінансову підтримку започаткування власної справи, сприяння виходу малих та середніх підприємств на зовнішні ринки тощо.
  4. Здійснення упереджувальних заходів щодо запобігання інфляційному впливу зростання номінальних доходів населення з максимальним «розвантаженням» монетарних антиінфляційних інструментів, які можуть мати негативний вплив на економічне зростання. Йдеться про конкурентну політику, сприяння розвитку оптового та роздрібного ринку тощо.
  5. Проведення активної політики на ринку праці для організації та координування професійного навчання/перенавчання, що має запобігати нарощуванню структурного безробіття.
  6. Нормативно-правове забезпечення реформування солідарного рівня пенсій щодо забезпечення єдиного принципу виплати пенсій без привілеїв для жодної професії, окрім військових, поліпшення зв’язку між виплатами і внесками,  покращення адресності тощо.
  7. Розробка та прийняття конкретної «дорожньої карти» щодо впровадження другого рівня пенсійної системи з метою можливого запуску накопичувального рівня в другій половині 2017 р.
  8. Забезпечення адресності соціальних пільг, субсидій і виплат шляхом узалежнення їх отримання від реального стану добробуту людей, тобто їхніх доходів і витрат. Запуск пілотних проектів щодо переходу на монетизацію соціальних пільг, зокрема субсидій.
  9. Створення нормативно-правових засад та пілотне опрацювання автономізації закладів освіти, розширення їхніх прав в освітній, організаційно-правовій та фінансовій сферах. 
  10. Впровадження ринкових засад у сферу надання соціальних послуг, зокрема  диверсифікація надавачів соціальних послуг, персональне закріплення диференційованих розмірів фінансування за різними категоріями тих, хто потребує соціальної допомоги, запровадження на цій основі принципу «гроші ходять за людиною».

 Додаток

 

Чинники розвитку економіки України у 2017 р.

Рушії

Гальма та перешкоди

Ризики

  • Прискорення зростання світової економіки
  • Пожвавлення інфраструктурних проектів у розвинених країнах
  • Ефект Угоди про асоціацію України та ЄС
  • Зростання надходжень іноземних інвестиційАдаптація бізнесу та споживачів до високих ризиків
  • Отримання віддачі від здійснених інвестицій
  • Продовження тренду зростання капітальних інвестицій
  • Збільшення бюджетних видатків на інфраструктурне будівництво (дороги, залізниця)
  • Реалізація програм енергозбереженняПоширення стимулюючого ефекту зростання в агросекторі
  • Поширення стимулюючого ефекту зростання в будівництві
  • Зростання споживчого попиту (підвищення мінімальної заробітної плати)
  • Поліпшення споживчих настроїв
  • Посилення інвестиційної складової державного і місцевих бюджетів, поступове збільшення видатків розвитку
  • Глобальні тенденції протекціонізму
  • Слабкі міжнародні потоки капіталів
  • Сповільнення в ЄС через Брекзит
  • Збереження високого рівня ризиків та невизначеності в національній економіці
  • Слабка доступність інвестиційних ресурсів
  • Відволікання дедалі більшої частини внутрішнього попиту на ринок послуг ЖКГ
  • Високе боргове навантаження й потреба у зовнішньому кредитуванніПопулістичні настрої та рішення
  • Неузгодженість дій між Національним банком та Урядом
  • Відсутність довіри до політики Уряду та Національного банку з боку населення
  • Відсутність ефективної державної інвестиційної політики
  • Відновлення глобальної рецесії та втрата експортних надходжень через погіршення кон’юнктури традиційних ринків
  • Активізація бойових дій на сході України
  • Розгортання «гібридної війни» у нових сферах
  • Загострення внутрішньополітичної кризи
  • Надмірний обмежувальний вплив антиінфляційної політики НБУ
  • Недонадходження до бюджету й потреба додаткових запозичень
  • Перевищення планового показника девальвації, що може призвести до додаткового посилення інфляції, подорожчання імпортних енергоресурсів, зростання потреби в додаткових коштах для погашення та обслуговування державного боргу в іноземній валюті
  • Невиконання діючих домовленостей з МФО, що може призвести до «заморожування» допомоги чи кредитних ресурсів для реалізації окремих проектів

 

 



[1] Бюджетом-2017 передбачено спрямувати 6,6 млрд грн на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, 3,7 млрд грн – на розвиток автомагістралей та реформу дорожнього сектору та 0,85 млрд грн – на будівництво окремих об’єктів.

[2] Бюджетом-2017 передбачено створення Фонду енергоефективності з обсягом фінансування 400 млн грн. Передбачається, що саме в такому форматі буде забезпечено ефективне використання коштів державного бюджету та донорської допомоги.

[3] Бюджетом-2017 передбачено спрямувати на розвиток озброєння та військової техніки Збройних сил України 6,5 млрд грн.