5 кроків для деофшоризації бізнесу
експерт з питань податкової політики Інститут суспільно-економічних досліджень
5 кроків для деофшоризації бізнесу

 

Для деофшоризації вітчизняної економіки першочерговими є наступні п’ять кроків:


1. Введення системи правил проти податкової оптимізації (General Anti-Avoidance Rules). Це цілий комплекс, спрямований на те, аби виявляти операції, у яких відсутня реальна ділова мета. Тобто вони здійснюються лише задля оптимізації оподаткування.

Річ у тім, що формальність нашої податкової системи не дає можливості оскаржувати операції, виходячи з їхньої сутності. В світі існує дві доктрини податкового права – «сутність над формою» і зворотна, яка має негативне забарвлення – «форма над сутністю». Розвинуті країни покладаються виключно на сутність. Україна залишається державою форми. Така ситуація склалася у зв’язку з радянським підґрунтям усієї правової системи України й характерна для всіх пострадянських держав. У нас важливим є рух паперів, а не рух товарів та послуг.

У підсумку, якщо з оформленням документів усе гаразд, то, зазвичай, компанія може відносно вільно перерахувати кошти з України незалежно від решти показників. Тому трапляються випадки, коли, приміром, іноземна компанія перераховує за кордон материнській компанії мільйони доларів за послуги, яких та насправді не потребує, і які б вона не змогла пояснити податковій адміністрації з розвинутої країни. У податкових органів України немає достатньої мотивації й законодавчої можливості шукати істину.

Для повноцінного застосування доктрини сутності над формою і ділової мети, які формально були скопійовані і в наше законодавство, потрібно запровадити весь механізм GAAR, а не формальне декларування його деталей в законодавстві.

2. Покращення регулювання трансферного ціноутворення. Головна оптимізація податків в Україні відбувається через купівлю товарів та послуг у нерезидентів з метою виводу коштів. Для контролю за такою торгівлею в світовій практиці були розроблені правила трансферного ціноутворення. Головна мета цих правил – контроль за цінами деяких категорій операцій. В той час, коли правила GAAR дозволяють оскаржити операцію в принципі, правила трансферного ціноутворення дозволяють відкоригувати ціну операцій.

Використовуються правила трансферного ціноутворення для торгівлі між пов’язаними особами, тобто коли компанії-учасники операції є умовними членами однієї групи, наприклад, у них – спільні власники. В Україні правила трансферного ціноутворення застосовуються тож до прямої торгівлі з офшорними юрисдикціями.

Проблема в тому, що в Україні поки що правила трансферного ціноутворення реально працюють лише у випадках заповнення спеціальної документації. Річ у тім, що трансферне ціноутворення Україна «позичила» у Організації економічного співробітництва та розвитку, і наша податкова й правова система, знову ж таки, не вміють працювати за багатьма правила, властивими для світової практики, й просто скопіювавши їх, ми не отримали працюючий механізм.

До того ж, для застосування правил потрібні докладні методики, отже трансферне ціноутворення передбачає аналіз біржових котирувань, співставлення операцій різних компаній, аналіз спеціалізованих цінових баз даних. За кордоном законодавство в трансферному ціноутворенні супроводжується докладними методиками на сотні сторінок, а в Україні такі правила прийняті в дуже спрощеному вигляді. Така ситуація призводить до невизначеності, а вона у свою чергу відлякує капітал.

Організація економічного співробітництва та розвитку розробив проект BEPS (Base Erosion and Profit Shifting) – комплекс заходів протидії розмиттю податкової бази і виведення прибутку. План BEPS зокрема стосується подачі документації з трансферного ціноутворення, що складається з трьох рівнів: 

  • Local file – стосується лише розкриття інформації про контрольну операцію, що здійснюється на певній території. 
  • Master file – стосується надання загальної інформації про групу, включаючи аналіз операцій, опис ціноутворення, інформування про нематеріальні активи і надання фінансової звітності групи.
  • Country-by-country report – звіт щодо кожної країни, де працює компанія. Він містить інформацію про активи, співробітників і функціях кожної компанії в групі.


Власне спеціальна документація з трансферного ціноутворення у нас поки відповідає лише частині Local file, що дозволяє українському бізнесу, який використовує офшори, не розкривати повністю суть своїх операцій в усьому світі.

Однак без впровадження правил GAAR, описаних вище, навіть у випадку застосування Master file и Country-by-country report, результати цієї аналітики можна буде використовувати лише в обмеженому вигляді.

3. Незахищеність бізнесу. В Українських реаліях офшоризація часто пов’язана навіть не з небажанням оптимізувати податки, а з бажанням захистити бізнес шляхом переводу його під захист іноземної юрисдикції. Адже податки в Україні можна оптимізувати і без закордонних офшорів, а от захистити бізнес у нас не можна. Тому однією з головних умов для деофшоризації є реальна реформа судової та правоохоронної системи.

Поки що, на жаль, реформи у цих сферах є антиподами західних стандартів, і навіть якщо зміни відбудуться в інших сферах, без цих двох важливих інструментів жодних змін у бізнесу зі сприйняття України не відбудеться.

4. Здійснювати більш ефективний обмін інформацією. Україна поки що не застосовує ефективно можливість обміну інформацією з податковими органами інших країн. Формально наша держава приєдналася у 2013 р. до програми обміну інформацією в рамках ОЕСР, однак на практиці цей процес відбувається в ручному і дуже обмеженому режимі.

У світі, однак, панують, інші тенденції. Дуже великий вплив мав ухвалений в США 2010-го р. закон FATCA (Foreign Account Tax Compliance Act), відповідно до якого, інші країни повинні надсилати регулярні звіти в американську податкову службу про всі звіти американських громадян в цих країнах. За відмову від виконання цього закону всі доходи оподатковуватимуться американських податком на репатріацію прибутку в розмірі 30%.

Правила FATCA стимулювали ОЕСР до розробки 2014-го р. Єдиного стандарту звітності (Common Reporting Standard, CRS), який передбачає щорічний автоматичний обмін інформацією між країнами. Також було підписано конвенцію про співробітництво між компетентними органами з питань автоматичного обміну інформацією за стандартом CRS - (Multilateral Competent Authority Agreement - конвенція MCAA).

Україна є учасником іншої міжнародної конвенції про взаємодопомогу в податкових справах - The Multilateral Convention on Mutual Administrative Assistance in Tax Matters, MCMAATM, що дає право приєднатися до конвенції МСАА, або імплементувати стандарт CRS шляхом внесення змін в двосторонні договори про уникнення подвійного оподаткування.

Приєднання до конвенції МСАА створить умови, за яких дані про активи громадян і відкриті рахунки в інших країнах щорічно спрямовуватимуться в автоматичному режимі між країнами-учасниками.

5. Реформа корпоративного і валютного законодавства. Офшори дозволяють користуватися привілеєм вільного обороту капіталу, в той час, як в Україні держава відноситься до зовнішньоекономічної діяльності з таким же скепсисом, як в СРСР ставилися до поїздок громадян за кордон. З України дуже важко здійснити оплату для багатьох потрібних для бізнесу цілей, зокрема потрібно запастися великою кількістю паперів з печатками, що в світі просто не практикується. Тому, бажання вийти з-під валютного регулювання в Україні для бізнесу – намір природній. 

Ще однією негативною стороною жорсткого валютного редагування є бажання міжнародних компаній не заводити кошти в Україну в принципі. Багато компаній, які мають представництва в нашій державі воліють здійснювати розрахунки за операції, пов’язані з Україною в інших юрисдикціях, адже в Україну заводити кошти для них «собі дорожче».

Недоліки корпоративного законодавства не дають бізнесу можливість врегулювати відносини під українською юрисдикцією з такою ж ефективністю, як це можна зробити за кордоном. Зокрема, це стосується інститутів трасів, свободи операцій, інструментів для здійснення виконання операцій. А якщо відкривається компанія за кордоном, навіть в престижній юрисдикції на кшталт Великої Британії, то наступним природним кроком є створення «надбудови» у вигляді компанії в офшорі.