Бюджетна резолюція на 2018-2020 роки: очікування і розчарування: РЕЛІЗ

23 червня 2017 року в Українському кризовому медіа-центрі експерти Інституту суспільно-економічних досліджень назвали 5 ключових переваг та 5 недоліків «Основних напрямів бюджетної політики на 2018-2020 роки». Експерти проаналізували документ з позиції  світового досвіду середньострокового бюджетного планування та розповіли про його вплив на подальші реформи в країні, зокрема в сфері державних фінансів.

Висновки підготували:

· Анатолій Максюта – Голова Правління Інституту суспільно-економічних досліджень

· Маріанна Онуфрик – керівник суспільних програм Інституту суспільно-економічних досліджень

· Ярослав Жаліло – керівник економічних програм Інституту суспільно-економічних досліджень

· Антоніна Дешко – експерт з питань фінансової політики Інституту суспільно-економічних досліджень

Формування бюджетної політики та планування бюджету на три роки є важливою складовою Стратегії управління державними фінансами на 2017-2020 роки, затвердженої Урядом. Першим кроком став проект Основних напрямів бюджетної політики на 2018-2020 роки, поданий Урядом до Верховної Ради.

На переконання експертів ІСЕД, сам факт подання такого документу є надзвичайно важливою подією та свідчить про намагання Міністерства фінансів і Уряду загалом перейти від політики реагування на поточні події до спроби оцінити майбутні виклики і ризики та виробити фінансові механізми їх попередження й усунення. В той же час практична реалізація цього намагання свідчить, що сама система державних фінансів ще не зовсім готова до таких кроків, оскільки навіть річне планування містить численні недоліки, починаючи з термінів і процедури прийняття бюджетних документів, завершуючи питаннями звітування та оцінки ефективності бюджетних програм. На основі проведеного аналізу виявлено п’ять досягнень і п’ять недоліків проекту Основних напрямів бюджетної політики на 2018-2020 роки.

Що ми отримуємо в новому документі у сфері бюджетної політики?

5 виправданих очікувань

Вперше
:
1. Спроба створити рамку бюджетного планування на 3 роки, що сприятиме прогнозованості та прозорості бюджету.
2. Спроба узгодження державних пріоритетів, макроекономічних і бюджетних показників в одному документі.
3.Спроба визначення фіскальних ризиків на середньостроковий період і окреслення основних контрзаходів з їх пом’якшення та нейтралізації. Наміри знижувати показники державного боргу і дефіциту бюджету в умовах проведення затратних реформ і необхідності рефінансування попередніх боргів є малореалістичними, але спроба є схвальною, та з часом може дати позитивні результати в оздоровленні та стійкості державних фінансів.
4. Документ містить так звані «стелі», або граничні показники видатків головних розпорядників коштів на три роки, що має стати орієнтиром для розробки стратегій міністерств і підґрунтям для планування бюджетних програм та довгострокових інвестицій в інфраструктуру.
5. Наміри Уряду задекларовані у вигляді досить широкого переліку конкретних показників (від макроекономічного прогнозу до державних соціальних стандартів), що дозволить громадськості у майбутньому відстежувати втілення цих намірів.

5 розчарувань

Залишились, як і в попередні роки:
1. Ризик недотримання термінів і процедур. Попри те, що Верховна Рада перенесла терміни подання документу з 1 квітня на 15 червня ц. р., документ був розглянутий на засіданні Кабінету Міністрів України 14 червня, але громадськість змогла з ним ознайомитися лише надвечір 19 червня. Сподіваємося, що Парламент докладе необхідних зусиль щодо його ухвалення, а не залишить без розгляду, як це було у минулому і попередніх роках.
2. Відсутність достатніх пояснень та розрахунків, що викликає недовіру до наведених показників і оголошених намірів. Оприлюднена на засіданні Уряду презентація Мінфіну виявилась більш інформативною,  ніж сам текст Основних напрямів бюджетної політики разом із пояснювальною запискою до нього, що створює враження відокремленості цих документів. Це суперечить і практиці розвинутих країн, де уряди намагаються не лише декларувати, але й пояснювати свою політику громадянам не після прийняття рішень, а задовго до їх ухвалення. Крім того, до Парламенту внесено проект змін до Державного бюджету України на 2017 рік, що передбачає зростання дохідної та видаткової частини бюджету майже на 26 млрд гривень, що суттєво змінює базу, яка закладається у проекті Основних напрямів.
3. Декларативність середньострокового бюджетного планування. Проект Основних напрямів бюджетної політики на 2018-2020 роки і проект постанови Верховної Ради, якою пропонується їх схвалити, не мають жодних положень, що гарантували б дотримання «стель» видатків та інших показників під час складання бюджетів на 2018 і наступні роки. Натомість, Уряд у документі зазначає, що у разі зміни оцінки прогнозів, закладених під час розрахунків цих показників, можуть бути змінені всі параметри на середньостроковий період. У багатьох європейських країнах «стелі» є незмінними, або ж змінюються лише у разі прийняття нових законів чи зміни уряду, який готує нову програму і нову політику. Отже, виникає питання, чи готова Україна до середньострокового планування бюджету? Нагадаємо, що уряд і раніше складав прогноз доходів і видатків бюджету на три роки, але про нього забували одразу після прийняття. Чи не чекає те саме на цей документ?  
4. Відсутність етапності реалізації середньострокових цілей. «Розбивка» по роках частково міститься лише безпосередньо у завданнях бюджетної та податкової політики. Інші напрями реформ переважно обмежуються загальними деклараціями. При середньостроковому плануванні у подібних документах, як правило, робиться прогноз видатків, виходячи із базових умов політики (там, де рішення вже прийняті й на них потрібно передбачати кошти) та в умовах зміни політики (ухвалення нових законів, проведення реформ), які закладаються у розрахунок стель видатків. Тоді є очевидним, скільки для кожного головного  розпорядника передбачено коштів на виконання «старої» політики, а скільки можна спрямувати на нові реформи. Цю різницю ще називають фіскальним простором. Наразі  не видно, скільки коштів на реформи потрібно, скільки передбачається та скільки не вистачає. А від цього залежить й успіх реформ.
5. Фрагментарність політики. Політика економічного зростання не узгоджена із політикою видатків та податковою політикою. Замість відсилання до прогнозів, прийнятих Урядом та наведення планових показників бюджету на 2017 рік, слід було б надати очікуване виконання бюджету і макроекономічних прогнозів, чітко визначити механізми та інструменти стимулювання економічного зростання та їх вплив на показники бюджету. Відповідно, не зрозуміло, яким чином з 2019 року уряд збирається обходитись без співпраці з МВФ і виходити на зовнішні ринки запозичень, маючи суттєвий дефіцит поточного рахунку платіжного балансу.

Повне відео брифінгу дивіться тут – https://www.youtube.com/watch?v=jTwiZbvTR0o