Огляд ринку банківського кредитування

Процентні ставки

27 жовтня НБУ встановив облікову ставку на рівні 13,5% підвищивши її на 1 в.п. (для порівняння,  з 26.05.2017  вона складала 12,5 %,  з 14.04.2017 – 13 %, 28.10.2016 - 14 %).

Як відзначається у прес-релізі Національного банку, присвяченому питанню зміни облікової ставки, «більш жорстка монетарна політика сприятиме зниженню споживчої інфляції та наближенню до цілі у 2018 році… Споживча інфляція у вересні 2017 року прискорилась до 16,4% у річному вимірі і перевищила траєкторію прогнозу Національного банку, опублікованого в липневому Інфляційному звіті. Це зумовлено насамперед прискоренням зростання цін на сирі продовольчі товари, підвищенням виробничих витрат, а також певним пожвавленням споживчого попиту…З метою приведення інфляції до цільових показників та з урахуванням окреслених ризиків Національний банк вважає за необхідне підвищити облікову ставку до 13.5% річних».


Середньозважені процентні ставки за новими кредитами резидентам в національній валюті знизились для юридичних осіб з 15,2 % у грудні 2016 року до 14,2 % у жовтні 2017 року та для фізичних осіб, відповідно, з 29,7 % до 28,9 %[1]

 

Протягом 10 місяців 2017 року поступово знижувалися середньозважені процентні ставки за депозитами. Середньозважена процентна ставка банків за депозитами корпоративного сектору в національній валюті знизилась з 9,4 % у грудні 2016 року до 8,1%, а в іноземній – з 3,8% до 2,2 %. За депозитами фізичних осіб середньозважена процентна ставка в національній валюті знизилась з 14,2 % до 10,7 %, а в іноземній валюті – з 5,1 % до 2,9 %.

Кредитування корпоративного сектора

Порівняно з початком року загальний обсяг залишків заборгованості за кредитами дещо знизився - на 0,9 % - склавши 989,21 млрд грн. станом на 01.11.2017. Залишки заборгованості за кредитами корпоративному сектору скоротилися на 1,5 % до 824,41 млрд грн., а за кредитами домогосподарствам, навпаки, відбулося зростання – на 2,4 %  до 163,79 млрд гривень. 

 У той же час, як свідчить статистика, протягом 10 місяців 2017 року незначне зниження залишків за кредитами в національній валюті спостерігалося у січні-лютому (сезонний фактор) та у травні, а починаючи з червня місяця відбувалося їх поступове зростання (до 455,89 млрд грн., або на 6,3%). Однак, кредити корпоративному сектору в іноземній валюті у доларовому еквіваленті не демонстрували такої позитивної динаміки, як кредити в національній валюті, та знизилися порівняно з початком року на 8,5% до 13,74 млрд дол. США (у той же час у жовтні спостерігалося їх зростання на 1,8%).



Довідково: «яскрава» позитивна динаміка щодо зростання кредитування у ІІ півріччі минулого року була значним чином зумовлена конвертацією ПриватБанком валютних кредитів пов’язаним особам у гривневі.

Кредитування домогосподарств

Водночас, в Україні спостерігається активізація кредитування домогосподарств. Зокрема, залишки заборгованості за кредитами в національній валюті, що надані домогосподарствам, з початку року зросли на 23,9 % до 92,35 млрд грн., а в іноземній валюті в доларовому еквіваленті скоротилися на 15,3% до 2,66 млрд дол. США (це пов`язано з існуючою забороною кредитування домогосподарств в іноземній валюті).

 


Загальний обсяг депозитів протягом 10 місяців 2017 року збільшився
на 8,2 % до 858,37 млрд гривень. Залишки за депозитами корпоративного сектору у національній валюті зросли на 1,6 % до 231,97 млрд грн., а в іноземній (в доларовому еквіваленті) - на 10,0 %, склавши 5,25 млрд дол. США станом на 01.11.2017. Залишки за депозитами домогосподарств в національній валюті, в свою чергу, збільшилися на 10,2% до 217,19 млрд грн., в іноземній валюті (в доларовому еквіваленті) – зменшилися на 1,3% до 8,43  млрд дол. США.



Відновлення економіки вимагає повноцінного забезпечення фінансовими ресурсами суб’єктів господарювання. Основними джерелами підтримки суб’єктів господарювання виступають кредитні ресурси вітчизняних банків та закордонні інвестиції і запозичення. І коли великі суб’єкти господарювання намагаються залучити кошти за кордоном, у тому числі на іноземних фондових майданчиках, то малий та середній бізнес змушений орієнтуватися в першу чергу на свої сили.




Банківські установи продовжують достатньо обережно ставитися до активізації нарощування кредитування. Обсяги коштів на коррахунках в банках, які у поточному році коливаються переважно в межах 35-58 млрд гривень, свідчать про наявність потенційних можливостей до кредитування. Це пов’язано, насамперед, з:

-       високими ризиками кредитування, що в першу чергу визначається недостатністю платоспроможних позичальників. За даними Держстату, наприкінці 2016 року 26,6 % великих та середніх підприємств були збитковими, а за інформацією за січень-червень 2017 р. їхня частка склала 31,2 %. При цьому, частка непрацюючих кредитів станом на 01.10.2017 р. складала 57,72 % у корпоративному секторі та 55,41 % серед кредитів, наданих фізичним особам (разом з ФОП);

 

  -       альтернативністю, якою користуються банки, і яка стосується можливості купівлі депозитних сертифікатів НБУ та вкладення коштів в державні цінні папери, що за своєю суттю вважаються безризиковими. Наприклад, починаючи з середини серпня 2017 р. обсяг державних облігацій у портфелі банків стабільно перевищує 300 млрд грн.;

-       невідповідністю між строками, на які залучаються депозити (у вересні 2017 року частка депозитів резидентів, залучених банками на строк понад 2 роки у загальному обсязі залучених коштів становила лише 0,5 % у національній валюті та 1,6 % в іноземній валюті), та потребами у довгострокових кредитах;

-       недосконалою системою захисту прав кредиторів та «непередбачуваністю» рішень судових органів тощо.

 Іншим проблемним питанням, вже для позичальників, під час отримання кредитів виступають досить високі відсоткові ставки за кредитами. Хоча середньозважені ставки за новими кредитами в національній валюті сектору нефінансових корпорацій у вересні 2017 року становили лише 14,5 % та в іноземній – 7,1 %, доступ до кредитів мають не всі потенційні позичальники, оскільки відсоткові ставки визначаються банками індивідуально щодо кожного позичальника. Наприклад, підприємствам у сфері сільського господарства кредити в національній валюті надавались під 17,8% річних, добувної промисловості і розроблення кар’єрів – 20,7 % річних, транспорту – 14,1 % річних, переробної промисловості – 14,0 %, оптової і роздрібної торгівлі - 14,4%  річних. Тобто банки можуть надавати преференції щодо кредитування конкретних позичальників, розраховуючи на власні кредитні можливості та ураховуючи фінансовий стан позичальника.

 Крім того, останнім часом активізувалося кредитування небанківськими фінансовими установами. І хоча це кредитування стосується переважно фізичних осіб – певна частка «клієнтури» банками втрачається. Наприклад, за даними Нацкомфінпослуг, наприкінці І півріччя 2017 року, залишок заборгованості за кредитами кредитних спілок становили 1,87 млрд грн., обсяг виданих кредитів кредитними установами-юридичними особами публічного права – 8,76 млрд грн., ломбардами – 8,38 млрд гривень.

 Тобто, відновлення процесів кредитування за прийнятними відсотковими ставками потребує комплексного врегулювання і стосується як необхідності підтримки реального сектора економіки з боку держави, так і стимулювання банків до надання кредитів. В цьому напрямку дієвими можуть бути наступні кроки.

1.             «Контрольована емісія» або підтримка довгострокової ліквідності. Теоретично, існують можливості стимулювати розвиток економіки шляхом переорієнтації та впровадження цільового спрямування емісійних коштів. Тобто, це полягає у тому, що банки отримують від Національного банку кредити рефінансування, які спрямовують на кредитування суб’єктів господарювання реального сектору економіки. Практично, такий механізм в Україні впроваджувався двічі – на початку 2000-х років (кредити надавалися, однак, в обмеженій кількості) та в 2009 рік. – був лише формально оформлений постановою Правління Національного банку України. Радою Національного банку України у затверджених Основних засадах грошово-кредитної політики на 2018 рік та  середньострокову перспективу визначено, що «з метою хеджування ризиків зміни умов ліквідності в середньостроковій перспективі Національний банк розгляне можливість проведення процентних тендерів з рефінансування на термін до п’яти років з плаваючою ставкою». Вказане може сприяти стимулюванню кредитування, в першу чергу за умови наявності у позичальників відповідних проектів, або відповідних кредитних програм у самих банків (наприклад, кредитування малого бізнесу).

2.             Захист прав кредиторів. На розгляді Верховної Ради України перебуває законопроект, яким в черговий раз передбачено спробу комплексно врегулювати проблемні питання, які виникають в сфері захисту прав кредиторів, - це законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», реєстр.№6027-д. Забезпечення його прийняття усуне низку прогалин в законодавстві, які стримують кредитування.

3.             Позасудове врегулювання спорів: Невід’ємною складовою системи взаємовідносин споживачів та кредиторів виступає позасудове врегулювання спорів. Це стосується:

-       фінансова реструктуризація. В першу чергу це стосується повноцінного впровадження прийнятого в минулому році Закону України «Про фінансову реструктуризацію». Ним, зокрема, визначаються питання взаємовідносин між кредиторами та боржником під час проведення процедури фінансової реструктуризації; проведення безпосередньо процедури фінансової реструктуризації – визначення кредиторів, обсягу зобов’язань, що підлягають реструктуризації; умови провадження господарської діяльності боржником та отримання ним фінансування під час фінансової реструктуризації тощо. Цей процес потребує додаткової популяризації, оскільки нині не в повній мірі користується попитом – лише 8 суб’єктів господарювання пройшли процедуру фінансової реструктуризації[2];

-     управління проблемними активами. Національним банком анонсовано, що вже розроблено законопроект «Про діяльність з управління заборгованістю», яким передбачається законодавчо врегулювати в Україні діяльність компаній з управління заборгованістю, удосконалити правове регулювання передачі прав вимоги за заборгованістю банків тощо. За умови створення сприятливого середовища для роботи таких компаній, це може сприяти зменшенню обсягів проблемної заборгованості в банківській системі;  

-       фінансовий омбудсмен. На сьогодні питання щодо створення фінансового омбудсмена обговорюється. При цьому, варто відзначити, що саме вказана проблема в Україні довгий час не може знайти єдиного підходу. Однак, формування ефективної системи захисту прав споживачів фінансових послуг (фінансовий омбудсмен – одна з її складових) може дати суттєвий поштовх до залучення довгострокових ресурсів до банківської системи.

Довідково: у світовій практиці органи досудового врегулювання спорів між фінансовими установами та споживачами функціонують у понад 40 країнах світу.

4.             Реформування системи бюро кредитних історій. Порушене питання в контексті України базується на двох «проблемах» - наявності єдиного повноцінного бюро (одна з вимог МВФ) та удосконалення самої системи роботи бюро (наприклад, отримання в режимі реального часу інформації із Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб про суми доходів, виплачених таким платникам податків). На сьогодні відповідний законопроект - №№7114-д – прийнято Верховною Радою України у першому читанні.

Довідково: за інформацією Національного банку на сьогодні у 96 країнах світу існують державні кредитні реєстри, що створені та управляються, як правило, центральними банками, причому у 44 із них такі реєстри співіснують з приватними бюро кредитних історій.

5.             Удосконалення механізмів банкрутства. Зокрема, на розгляд Верховної Ради України подано проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення ефективності процедур банкрутства», реєстр.№3132-д, яким передбачається низка новацій, спрямованих на підвищення рівня захисту прав кредиторів, удосконалення процедур продажу майна боржників на аукціонах, підвищення рівня виконання контрактів та судових рішень тощо.

6.             Державна підтримка кредитування. Вимагає комплексного перегляду механізмів надання пільгових довгострокових кредитів банками з використанням механізмів державної підтримки (компенсація відсоткових ставок, погашення частини тіла кредиту, надання коштів банкам для пільгового кредитування тощо) з метою кредитування реального сектору економіки згідно з відповідними державними програмами розвитку. Хоча у минулі роки такий механізм використовувався дуже активно, сьогодні держава орієнтується більше на надання прямих дотацій суб’єктам господарювання. Проте такий механізм має бути тимчасовим. З іншого боку, держава може забезпечити стимулювання участі банків та громадян в програмах кредитування доступного житла (нині не достатньо розвинутого, хоча кошти в державному бюджеті на ці цілі передбачаються).

7.             Визначення Стратегії розвитку державних банків. Частка державного сектору в банківській системі наприкінці ІІ кварталу 2017 року становила 54,8 % (за активами)[3]. Тому, питання формування Стратегії розвитку державних банків, як в цілому, так і кожного окремого, терміни її реалізації, а також їх приватизація чи входження в капітал банків іноземних інвесторів є, з одного боку, необхідністю, а з іншого – потребує комплексного підходу. Цей підхід повинен враховувати: 1) поточний аналіз стану державного банківського сектору, проблем його функціонування та причин, які призвели до виникнення цих проблем; 2) реформування систем управління державними банками, мінімізацію політичного впливу на їх менеджмент, забезпечення прибутковості роботи державних банків; 3) бачення ролі державних банків в реалізації економічної політики Уряду та розвитку банківської системи в цілому. Це потребує комплексних зусиль як Кабінету Міністрів України так і Національного банку.

8.             Удосконалення роботи з малими банками. В Україні сформовані єдині підходи щодо регулювання та нагляду за банками. У той же час, у світовій практиці існують підходи, згідно з якими додаткова увага приділяється саме малим банкам, що займають невеликі ніші на ринку, зосереджуючись на обслуговуванні невеликої кількості клієнтів та працюючи в окремих регіонах чи секторах. В Україні варто опрацювати порушені питання, зокрема, закріплення на законодавчому рівні особливостей створення, регулювання та нагляду за малими банками, починаючи з того, які саме банки варто вважати малими, до розгляду питання щодо впровадження окремих нормативів їх діяльності.

Стимулювання появи спеціалізованих банків. У минулі роки в Законі України «Про банки і банківську діяльність» визначалася можливість роботи в Україні спеціалізованих банків. Проте, універсалізація практичної діяльності банків, нестабільність середовища, у якому вони працюють, нерозвинутість інших сегментів фінансового ринку, як наприклад фондовому ринку, обмежували можливість появи спеціалізованих банків. Варто розглянути питання щодо впровадження змін до законодавства з метою стимулювання появи спеціалізованих банків, у тому числі щодо визначення окремих показників до їх діяльності.


Джерело всіх даних у таблицях та графіках - НБУ. 


[1]- На графіку «провали» до 0% процентних ставок за кредитами домогосподарствам в іноземній валюті означають, що в ці місяці такі кредити не надавалися.

[2]- https://fr.org.ua/ua/publikatsiyi-po-protseduri-finansovoyi-restrukturizatsiyi.html

[3]- разом з неплатоспроможними банками