Операція «дерегуляція»
Експерт з питань регуляторної політики
Операція «дерегуляція»

Скасувати все чи системно підійти до регуляторної реформи?

Наприкінці листопада група народних депутатів - Продан О. П., Бєлькова О. В., Юринець О. В. - подали на розгляд Верховної Ради України законопроект «Про зміну системи регулювання економіки». Метою документу є забезпечення державою безпеки товарів і послуг, які виробляються або продаються в Україні, взамін існуючій регуляторній системі.  Як зазначають автори,  прийняття  законопроекту  сприятиме подоланню корупції, створенню умов для розвитку підприємництва в Україні та  захисту споживачів.

У разі його прийняття Уряд протягом шести місяців повинен внести на розгляд парламенту законопроекти щодо здійснення регулювання та видачі дозвільних документів у відповідності до європейських норм та правил. Також законопроектом передбачається через рік з дня набрання чинності, припинення дії положень 87 законодавчих актів України у сфері регулювання господарської діяльності.

Несвоєчасне виконання вказаного доручення може призвести до створення правової прогалини. Тобто відсутність таких правових норм  може негативно вплинути на можливість планування та провадження підприємцями своєї господарської діяльності.

Тож на  думку Інституту суспільних досліджень, прийняття законопроекту в даній редакції містить ризики появи анархії у господарській діяльності, що може завдати шкоди не тільки здоров’ю людини, навколишньому середовищу, а й  державній безпеці.

Водночас ці ризики не свідчать про те, що ми маємо відмовитись від регуляторної реформи. Саме дерегуляція та зменшення кількості точок дотику бізнесу і держави, приведення законодавства у відповідність до стандартів ЄС та Угоди про асоціацію з ЄС, є основними завданнями Програми діяльності Уряду. 

Така робота на сьогодні активно ведеться: скорочується кількість документів дозвільного характеру та спрощуються процедури їх отримання, вдосконалюється порядок і процедури ліцензування, зменшується кількість заходів державного нагляду (контролю) та звуження підстав для їх проведення. Уряд працює над обмеженням втручання контролюючих органів у діяльність суб’єктів господарювання, підвищенням рівня правового захисту підприємців та зниження рівня ризиків для корупційних проявів. З метою впровадження в національне законодавство відповідних норм і принципів країн-членів Європейського Союзу прийнято низку законів, ще ряд документів знаходяться на розгляді в парламенті.

Вибір моделі

На цьому шляху важливо обрати оптимальну  регуляторну модель та метод її впровадження. Найвідомішим методом проведення регуляторної реформи у різних країнах світу є модель, розроблена Скотом Джейкобсом та Цезарем Кордовою. Вона передбачає поступовість процесу реалізації регуляторної реформи: від започаткування дерегуляції до запровадження регуляторного менеджменту.


На сьогодні лише Сполучені Штати Америки та Велика Британія пройшли у повному обсязі всі етапи регуляторної реформи та мають найбільший досвід застосування інструментів регуляторної політики. У більшості країн Європейського Союзу запроваджено регуляторну політику, спрямовану на безперервне підвищення якості регуляторного середовища шляхом забезпечення інтегрованого підходу до використання регуляторних інструментів та процедур.

Одним із різновидів проведення такої реформи є запровадження методу «регуляторної гільйотини» («Regulatory Guillotine™»), запатентованого компанією «Jacobsand Associates». Метод передбачає приведення регуляторної бази у відповідність до вимог нормативно-правових актів вищої юридичної сили, скасування застарілих або неефективних регуляторних актів з метою усунення перешкод для розвитку підприємництва та підвищення рівня захисту суб’єктів господарської діяльності.

Застосування «регуляторної гільйотини» дозволяє за короткий проміжок часу значно скоротити кількість нормативно-правових актів, створити сприятливі умови для ведення бізнесу та позитивно вплинути на інвестиційний імідж країни. Цей метод довів свою ефективність під час застосування у Швеції (1980-ті рр.), в Угорщині та Мексиці (1990-ті рр.), у Кореї (1997 р.) та в Молдові (2004 р.).

Основою регуляторних реформ у різних країнах світу є організація систематизованого підходу щодо розроблення проектів регуляторних актів з урахуванням, зокрема, доцільності державного регулювання відносин у кожній окремій сфері господарської діяльності, а також дотриманням послідовності регуляторної діяльності відповідно до цілей державної політики країни.