Місія нездійсненна: соціальні обіцянки у звіті Уряду

Саме так міг би називатися звіт Кабміну за 2016 рік, представлений на початку минулого тижня. Хоча, міністри повідомили про виконання усіх 168 цільових показників, передбачених Планом пріоритетних дій уряду, але у звіті тільки 68 цільовим показникам присвоєно статус «виконано». Інші 100 показників лише «виконуються». Експерт ІСЕД проаналізувала, як саме уряд виконував цільові показники на прикладі соціальної політики, адже соціальне забезпечення є одним із тих питань, які сьогодні найбільше турбують українців.

Насамперед хотілося б зупинитися на позитиві. Зокрема, в частині соціальної політики у 2016 році було затверджено Примірне положення про центр соціальної підтримки дітей та сімей (постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 р. № 834). Прийняття цього документу сприятиме створенню закладів нового типу для виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в умовах, наближених до сімейних, безпосередньо в територіальних громадах за місцем проживання дитини. Цей крок може реально свідчити принаймні про часткове виконання цільового показника щодо зменшення кількості дітей, які виховуються в інтернатах.

Уряд також відзвітував про розроблений і поданий до Верховної Ради проект нового закону «Про соціальні послуги». У той же час цей законопроект не був сприйнятий позитивно багатьма громадськими організаціями і уже майже рік знаходиться без жодного руху і обговорення в Комітеті у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю.

Крім того, справді були затверджені згадані у Звіті стандарти соціальних послуг, хоча частина їх була затверджена ще попереднім урядом, наприклад, стандарт надання паліативної допомоги.

Статус «виконується» справедливо присвоєно і показнику «Створення п’яти пілотних центрів надання соціальних послуг у форматі «Прозорий офіс». Щоправда, цей захід є дискусійним, бо як можна у форматі «прозорого офісу» надавати такі соціальні послуги, як наприклад реабілітація. Крім того, навіщо створювати додатково прозорі офіси, якщо у нас «просувається» реформа зі створенням ЦНАП, де і так можуть надаватися всі ці соціально-адміністративні послуги.

Позитивним є і те, що уряд схвалив Концепцію реформування фінансування системи охорони здоров’я України. У той же час, є інші пункти, згадані в звіті у частині реформування сфери охорони здоров’я, які зреалізувати не вдалося: створення сучасного механізму стратегічної закупівлі медичних послуг «гроші йдуть за пацієнтом», а не за інфраструктурою медичних закладів; запровадження гарантованого пакету медичної допомоги. Щодо цих пунктів ми маємо сьогодні тільки наміри, ніяк не реалізовані на практиці.

Деяким цільовим показникам уряд присвоїв статус «виконано», хоча роботу над ними перенесено на наступний рік. Наприклад, така ситуація склалася із програмою автоматизації процесів призначення допомог, пільг і субсидій. Серед заходів і очікуваних результатів щодо цього показника було визначено «запровадження централізованого обліку отримувачів субсидій та пільговиків, підвищення ефективності аналізу, моніторингу, верифікації». Цього зроблено не було. Більше того, у тексті самого звіту, вказано, що через відсутність фінансування вирішення цього питання перенесено на 2017 рік.

Подібна ситуація і з показником«законодавча уніфікація алгоритму для призначення адресної державної допомоги». Від самого початку не було зрозуміло, про що саме йдеться. Якщо малася на увазі монетизація окремих видів пільг, в тому числі і на проїзд чи адресну грошову допомогу замість субсидій на споживання енергоресурсів, то не можна сказати, що цей цільовий показник виконаний. По-перше, адресність передбачає надання соціальної допомоги найбільш нужденним громадянам або сім’ям з урахуванням матеріального стану та середньомісячного сукупного доходу. Тобто треба перевірити доходи і матеріальний стан осіб, які заявили, що такої допомоги потребують. Уряд не прийняв жодних рішень щодо застосування цього механізму, окрім субсидій і допомоги для малозабезпечених, які від початку свого існування передбачають таку процедуру. Тобто тут не відбулося жодної законодавчої уніфікації. По-друге, не можна вважати адресною і ефективною державну допомогу у вигляді субсидії, адже вони не призначаються лише за однієї умови: якщо хтось з осіб, які зареєстровані у житлі протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням субсидії здійснив купівлю земельної ділянки, житла, авто чи інших товарів на суму, яка на дату купівлі перевищує 50 тис. гривень. Тобто факт володіння людиною кількома об’єктами нерухомості чи транспортними засобами не є підставою для відмови у наданні субсидії. Зрозуміло, що адресна грошова допомога має надаватися найбіднішим. Як можна дізнатися із Плану дій уряду на 2016 рік, з понад 16 млн. осіб, що користуються соціальною підтримкою, до категорії бідних належить лише 25 %.

Одним із головних завдань уряду в частині пенсійної реформи було фінансово стабілізувати  Пенсійний фонд і скоротити його дефіцит. На жаль,  досягнути цього не вдалося. Адже дефіцит ПФУ залишається на рівні трохи більше 88 млрд грн. Не вдалося також підняти розмір пенсій до рівня реальних потреб українців. За розрахунками Мінсоцполітики фактичний розмір прожиткового мінімум для осіб, що втратили працездатність у грудні 2016 року становив 2435,69 грн. У той час як середній розмір пенсії був 1828,33 грн.

Щодо цільових показників «Встановлення єдиного принципу нарахування пенсій, систематизація в одному законі умов пенсійного забезпечення для всіх категорій працівників» та «Поетапне звільнення солідарної системи від невластивих для неї виплат», то у «виконання» уряд записав законопроект, який, за нашою інформацією ще навіть не розглядався на урядових комітетах. Хоча відповідно до Плану пріоритетних дій уряду він мав бути внесений у Верховну Раду ще до кінця 2016 року.

Загалом, якщо оцінювати Звіт Уряду України щодо політики в соціальній сфері, то дійсно помітний поступ у реформах, вимальовується більш конкретне бачення державою нової моделі соціальної політики. Звичайно, нас – громадське і експертне середовище – не влаштовують темпи реформ, але це об’єктивна реакція на дійсність. Проте, найбільше турбує те, що уряд замість усвідомлення і визнання своїх невдач, у тому числі, і тих, які сталися з об’єктивних причин, черговий раз вдається до маніпуляцій і окозамилювання. У питанні довіри – м’яч на стороні поля влади.

Маріанна Онуфрик, керівник соціальних програм ІСЕД
(Стаття опублікована на Ліга.net 21 лютого 2017 року)